Новини

Така форма доповіді була в командира полку Ракетних військ стратегічного призначення при зустрічі командира дивізії. Вищезгаданий полк, або військова частина 32187, у період існування СССР дислокувався на території Ківерцівського р-ну з 1959 по 1992 рр. і належав до режимних секретних військ. Тепер це – вже історія, хоча її досі замовчують. Навіть 17 грудня 2009 р., коли РВСП святкували свій 50-річний ювілей, у засобах масової інформації Волині про це ніхто не згадав, незважаючи на те, що на її теренах і нині проживають тисячі людей, доля яких пов'язана зі службою в Ракетних військах.

За 33 роки існування військової частини через її лави пройшли десятки тисяч людей різних національностей з усього колишнього Союзу.

Полк озброювався двічі. Вперше – ракетами „8к63” із початку свого існування й до червня 1981 р., вдруге – ракетами „СС-20” („РСД-10”).

Вищезгадані ракети з термоядерними зарядами націлили на об'єкти противника в Європі, у свою чергу полк був під прицілом ракет НАТО. Існувала реальна небезпека для жителів області: потрапити під ядерний удар у випадку війни. Перевагу мала та сторона, яка розпочне запуск ракет першою. На щастя, цього не сталося. Тепер на сайті РВСП Росії є всі тактико-технічні характеристики згаданих ракетних комплексів.

Поговоримо про головне: людей, які забезпечували високу бойову готовність, без котрих зброя – це мертвий вантаж. Уся відповідальність за стан боєготовності лежала саме на них: від солдата строкової служби (номера бойового розрахунку) і до командира чергових сил полку.

Бойове чергування зміни несли по 7 діб, усередині 80-х років перейшли на чергування по 3 та 4 доби.

Офіцери і прапорщики змін були відірвані від своїх сімей, траплялося, що заступали на бойове чергування через зміну, перебуваючи на службі по півмісяця цілодобово. Коли не проводилися тактико-стройові заняття або тактико-спеціальні навчання з виходом у польові райони, залишалися в розташуванні частин. За зайнятістю особового складу на службі РВСП незначно поступалися тільки підводникам з атомних човнів.

ПІВДЕНЬ

НАДІЄМОСЯ НА ЄВРОСОЮЗ І ТУРАКА

У с. Угринів, що в Горохівському р-ні, громада активно збирає кошти. Саме в такий спосіб сільські мешканці вирішили розв’язати гордіїв вузол тамтешніх проблем. Бо сушити голову є над чим, зрештою, як і в кожному селі. «Соціалка» потребує вкладання неабияких коштів, а сільська рада просто не в змозі «розкошелитися». Ситуація така: хоч сядь, та й плач.Проте, як відомо, сльозами горя не здолаєш. От і вирішили селяни підійти до справи з іншого боку – скористатися пропозицією Євросоюзу. Але іноземці дають кошти на впровадження тих чи інших проектів за однієї умови – частину витрат, хай і невелику, громада бере на себе.

Угринівці зважилися. І хоч у кожного є купа власних проблем, але те, що болить цілому селу, слід вирішувати силами громади. Тож зійшлися на тому, що створять громадську організацію «Надія Горохівщини», зберуть необхідну суму і… підуть підкорювати Євросоюз.

– Коли почули від фахівців Волинського обласного ресурсного центру громад про можливість отримати фінансову поміч для вирішення проблем села, то серйозно замислилися над цим, – розповідає секретар Угринівської сільської ради Людмила Турій. – Зрештою, то – варіант, як їх можна розв’язати. Надумали. Організували сходи селян. Тепер справа за малим – зібрати необхідні кошти, що й будуть внеском громади.

Поки активно йде процес наповнення скарбнички громадської організації, сільські активісти обговорюють, куди краще спрямувати гроші.

– Зараз ведемо мову про розвиток інфраструктури нашого села, – продовжує Любов Антонівна. – Чимало соціальних установ потребують ремонту або впровадження енергоощадних технологій. Ми б хотіли, аби функціонував ФАП і престижно виглядало приміщення, аби в дитячому садочку було економне опалення, водовідвід функціонував без проблем, аби діти навчалися в теплій школі. А то такі вікна, що щілини – в палець. І хоча система освітлення у селах Угринівської сільради існує, проте давно вже не працює, а хай би горіло на вулицях нашого населеного пункту.

ПІВНІЧ

ТАБІР БІЛЯ УХА

«Оберіг» наш – просто клас, Дружно й весело у нас…

Як тільки пролунає останній дзвінок, учні веселою юрбою покидають територію школи. Що тут скажеш? Свобода! І саме з цього моменту розпочинаються проблеми: чим зайняти дітвору, куди подіти, аби не вешталася міськими вулицями? Такі питання ставлять собі батьки, котрі не можуть відправити своїх чад у село до бабусі з дідусем чи придбати путівку в санаторій.

Та про це подбали на Ковельщині: ще у 2003-му тут фактично за два місяці «виріс» позаміський заклад оздоровлення і відпочинку «Оберіг». Отож, цьогоріч у день відкриття сезону на берег мальовничого озера Ухо приїхали голова райдержадміністрації Іван Смітюх, голова райради Микола Гайдучик, заступник голови райдержадміністрації Борис Андріюк, начальник відділу освіти райдержадміністрації Роман Кульцман, вихователі, батьки і діти. А така кількість гостей свідчить про те, що є чим пишатися і що показати.

«Оберіг» – один із найкращих оздоровчих закладів області: уже тричі виборювали найвищу сходинку п’єдесталу серед дитячих таборів у різноманітних конкурсах (тож у подарунок отримали відеокамеру, фотоапарат і телевізор).

Другий сезон директором тут трудиться вчитель початкових класів Колодяжненської ЗОШ Ірина Шворак (на фото), хоча жінка й раніше працювала тут педагогом-організатором і вихователем.

– Табір збудували у 2003 році за рекордні строки: на все про все пішло приблизно 2 місяці, – розповідає Ірина Юріївна. – Це, власне, ідея заступника голови облдержадміністрації Віталія Карпюка, котрий тоді був головою Ковельської райдержадміністрації. Тож у 2010-му відкрили восьмий оздоровчий період. Раніше, правда, ми називалися туристично-спортивна оздоровча база «Оберіг».

Підпорядковується заклад районному відділу освіти, саме його працівники підбирають на сезонну роботу фахівців. Оздоровлюються тут діти лише з Ковельського р-ну, переважно – учні талановиті, обдаровані, а також пільговики: з малозабезпечених і багатодітних сімей, чорнобильці, інваліди. Вік відпочивальників коливається в межах 7-14 років.

ЗАХІД

ФЕНОМЕН КНЯЖОГО ГРАДа

Володимир-Волинський знають як місто храмів та церков, місто з надзвичайною історією, місто руських правителів. Правда, Княжий град неможливо уявити й без Петра Саганюка, котрому в 1988-му випало стати до керма міста-району, а з 1998-го (три каденції поспіль) він не полишає посади Володимир-Волинського міського голови. Не кожен керівник райцентру може похвалитися таким рівнем довіри громади! То чим же підкорив володимир-волинців Петро Данилович? Підозрюю, що харизмою вольової натури, «сильною» рукою та ще – відвертістю. Бо коли голова каже, що любить місто і мешканців, йому неможливо не повірити. Чи спрацює феномен Саганюка на виборах у 2010-му? Про це й про те, чим нині живе Княжий град, говоримо із Петром Даниловичем.

– Життєва історія Володимир-Волинського міського голови доволі цікава: у дитинстві мріяв стати льотчиком, в юності служив на флоті, а в зрілому віці довелося стати до керма міста…

– Людина міркує, а Бог коригує. Тому й виходить, що життя складається інакше, аніж мріється в дитинстві та юності. Дійсно, хотів бути військовим, а став міським головою. Чи думав, що все так повернеться? Звісно, ні. Закінчив лісотехнічний інститут, бо й туди мене тягнуло. Певно, тому, що батьківська хата стояла в Жовтневому за 300 метрів від лісу. Отримав вищу освіту і подався працювати в Колки. Ніколи й не гадав, що доведеться служити на Військово-морському флоті. Та то – сімейне. Рідний брат, на жаль, уже покійний, був на Північному флоті, та й двоюрідний також, і мені судилося пізнати смак моря. Повернувся вже кандидатом у члени партії.

– Що ж підштовхнуло вас, молодого хлопчину, до отримання партбілета – серйозного на той час документа? Невже ідейні переконання?

СХІД

«Безголова» громада?

Про позачергові вибори сільських голів, що відбулися 20 червня 2010 р. у трьох сільрадах Волині (Прохідській Ратнівського, Красновільській Маневицького та Білашівській Ковельського р-нів), ми вже повідомляли в публікації «Медом намазано, або Голос – на вагу золота» («Волинська газета» №27 (731) від 1 липня 2010 р.).

Нагадаємо: цього разу процес волевиявлення, як і раніше, не пройшов без ексцесів – Маневиччина опинилася в центрі скандалу. Справа в тім, що позапартійний Анатолій Костючик (хоча на сайті обласної організації «Батьківщина» зазначали, що він ішов на вибори за підтримки маневицької райорганізації) випередив свого конкурента єдиноцентриста Сергія Мирончука всього лише на один голос! Такої ситуації за всю історію виборів не те що на Волині, в Україні не було. І тут, як кажуть, запахло смаленим.

Відтак депутат облради Володимир Бондар (керівник ВОО Єдиний Центр), розповів про те, що зафіксовані факти порушень на дільницях: до списків вносили прізвища нових виборців; бюлетені видавали без пред’явлення документів; голосували, незважаючи на кримінальну відповідальність, члени ДВК замість родичів та друзів. А для Сергія Мирончука це стало підставою для судового оскарження результатів позачергових виборів у Красноволі.

Тож чи зрушилася справа з мертвої точки? Отримала громада керівника органу місцевого самоврядування чи так і залишається «безголовою»?

ДОЗВІЛЛЯ

«ЯДОМ ВОЗИ КОЛЬОРОВЕ…»

У польському містечку Крилув, що над річкою Буг, відбувся ІІІ історичний пікнік «Циганський Крилув».

Учасники дійства зійшлися у товариському благодійному футбольному матчі, кошти від якого підуть на добру справу – ліквідацію наслідків підтоплень у гміні Вількув. На поле вийшли команди прикордонників із Крилува та працівників мас-медіа із Люблінщини. Суперники були доволі сильними: кожна з команд забила по шість м’ячів. Тож доля перемоги визначалася у додатковий час та за допомогою пенальті. Однак сили прикордонників і журналістів виявилися рівними, тому судді оголосили нічию.

Продовженням пікніка, в якому взяли участь 5 тис. осіб, стали виступи артистів, котрих зібрали на імпрезу фахівці осередку культури м. Мірче. Шквал оплесків зірвали місцеві «Арабески» та «Шиховянки» з Шиховіц, котрі вразили присутніх справжнім циганським колоритом. За річкою, що протікає на межі Іваничівщини, звучала й українська пісня у виконанні луцького «Аванте». Родзинкою свята став виступ знаного в усьому світі ромського артиста дона Василя та його колективу «Циганські зірки».

Подбали і про дітей: члени Товариства активних аніматорів культури з Грубешова підготували творчі завдання. Дітвора спробувала себе в ролі юних художників. Автори найкращих робіт отримали подарунки.

СПОРТ

ХОТІЛИ, ТА НЕ ЗМОГЛИ

Чемпіонат України. Прем’єр-ліга. 3-й тур: «Волинь» – «Кривбас» – 0:0 («Волинь»: Ндоє, Ващук, Бута, Бутко, Максимюк, Шарпар, Павлов, Герасимюк (Пічкур, 22), Майкон (Лео, 73), Стевич (Бутенін, 46); «Кривбас»: Боровик, Максимов, Куценко, Кіцута (Васільєв, 75), Лисицький, Рожок, Жданов, Воронков (Петров, 76), Іващенко, Андрієнко (Сердюк, 46), Валуєв; попередження: Майкон, 45+2, Омоко, 56 – Валєєв, 57, Боровик, 64), «Металіст» – «Динамо» – 1:2, «Таврія» – «Металург» (Д.) – 2:1, «Арсенал» – «Севастополь» – 0:1, «Іллічівець» – «Дніпро» – 1:5, «Карпати» – «Металург» (З.) – 1:0, «Шахтар» – «Зоря» – 1:0, «Оболонь» – «Ворскла» – 0:1.

Першість дублюючих складів. 3-й тур: «Волинь» – «Кривбас» – 2:0 (голи: Грінченко, 79, Подригуля, 90+3), «Металіст» – «Динамо» – 4:2, «Таврія» – «Металург» (Д.) – 2:1, «Арсенал» – «Севастополь» – 4:1, «Іллічівець» – «Дніпро» – 1:3, «Карпати» – «Металург» (З.) – 0:1, «Шахтар» – «Зоря» – 4:2, «Оболонь» – «Ворскла» – 3:0.

На матч із кривбасівцями волиняни виходили з наміром виграти, проте все закінчилося нічийним результатом. Мало того – ніхто так і не «розмочив» рахунок, хоча спроби відзначитися були з боку обох команд. У першому таймі не сталося нічого особливого: атаки, помилки і дещо грубувата гра футболістів «Кривбасу». Правда, нерви своїм одноклубникам і вболівальникам полоскотав Ісса Ндоє, котрий тричі залишав ворота у доволі небезпечні моменти (та удача відвернулася від гостей).

ЗАКОН І ПРАВО

ПРИНЦИП ДОВГОЇ ШУХЛЯДИ

На засіданні обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації Олександра Башкаленка та начальника ГУ МНС України у Волинській області Володимира Грушовінчука обговорювали стан інженерного обладнання систем протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості. Таких у Луцьку всього три: на вул. Словацького, пр-ті Волі та Київському майдані.

Про те, яка ситуація в цих спорудах, доповів заступник начальника управління наглядово-профілактичної діяльності Олесандр Мельничук. Еменесник, зокрема, сказав:

– Згідно з вимогами відповідної постанови Кабінету Міністрів України та на виконання рішення Ради національної безпеки та оборони України, працівники органів державного пожежного нагляду щороку здійснюють перевірки багатоповерхівок. Відтак проводять низку заходів, зокрема ремонтують системи димовідведення, автоматичної сигналізації та оповіщення про загоряння, аварійного евакуаційного освітлення, забезпечують ліфтові шахти системами підпору повітря, укомплектовують пожежні крани стволами та рукавами, встановлюють насоси-підвищувачі тиску мережі внутрішнього протипожежного водопостачання. І найголовніше – укладають договори з організаціями, що мають ліцензії для обслуговування таких систем.