Луцьк

Новий навчальний рік деякі волинські виші розпочали напередодні Дня знань, тож у Палаці культури міста зібрався професорсько-викладацький склад та першокурсники Луцького національного технічного університету, аби провести посвяту вчорашніх абітурієнтів у студенти.
детальніше

П’ять днів шумів Луцьк. П’ять днів раділи його мешканці та гості. Раділи від того, що вже вкотре відбувалося «Поліське літо з фольклором», а головне, що відзначання Дня Незалежності об’єдналося із основним святом міста – 925-річчям від дня його заснування. І гуляли в обласному центрі на славу!
детальніше

Під завісу каденції чинної Луцької міської ради взяв та й зчинився земельний скандал. Та не дарма ж мудрі люди кажуть: все, що не робиться, – на краще. Відтак плюсів у цій ситуації більше, аніж мінусів.

Останній, до слова, один-єдиний: простих людей знову обвели довкола пальця. Але під шумок, а також на фоні підвищення ціни на природний газ, шаленого подорожчання гречки та недалекою перспективою копання картоплі, нинішній міській владі, котра вже відчуває наближення виборів, не закидають ще один обман – невиконання передвиборних обіцянок.

Тож коли прийде час, кандидати та їхні штаби, швидше за все, не напружуватимуть сірі клітини й не претендуватимуть на оригінальність, а малюватимуть ті ж картини: якісні дороги, недорогі компослуги, доступне житло для молоді та, як заведено у древньому Лучеську, завершення довгобудів (мостів, фонтанів, майданів). Тільки як це все реалізуєш за відсутності земельних ділянок?
детальніше

Депутатському масиву в Луцьку – бути! Таке рішення прийняли 4-го серпня на останньому сесійному засіданні Луцької міської ради. Справилися хутенько. А чого відкладати справу в довгу шухляду? Не дарма ж кажуть: не слід залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні? Дивися, ще й каденція завершиться…

На сесійне засідання із 45-ти прийшли 25 народних обранці. Ще 20, швидше за все, відстоювали інтереси луцької громади на відстані, посередництвом телепатії. Тож не можна сказати, що ці два десятки – прогульники, адже картки декого згодом активно голосували за проекти рішень, незважаючи на відсутність їхніх власників. Як, наприклад, документ Сергія Любарського (обурювалися навіть депутати). Полтергейст, та й годі. От до чого дійшов прогрес! Як не дивно, так ефективно працювати, як луцькі депутати, за умови присутності лише двох третіх колективу, досі не навчилися ні луцькі вчителі, ні лікарі… Та, повернімося до головного. Як і заведено на сесії, народні обранці кілька разів перереєстровувалися. За енним разом – 28. А решта? Певно, спеки злякалися, бо, коли на дворі +30, то, погодьтеся, плідна праця – далеко не найліпший спосіб охолодитися. Та й питання, внесені до порядку денного, були гаряченькими. Земельні ж – узагалі пахли… смаленим.
детальніше

Невдовзі у Луцьку з’явиться цілий житловий квартал, розташований на вул. Прасолів. Правда, було б цілком доречно перейменувати її на Депутатську, бо тут земельні ділянки «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» виділяють рішенням сесій Луцької міської ради не простим смертним (даруйте за прямоту), а народним обранцям та посадовцям. А скільки звичайних мешканців обласного центру за останні роки безплатно отримали землю?.. Ото ж бо! При цьому окремим володарям партійного мандата таке щастя звалювалося на голову вже кілька разів. Правду кажуть: не родися красивим, а родися… депутатом.

Про те, що Генеральний план Луцька застарів і потребує змін, балакають давно. Мовляв, із тим документом – одні лише біди. Тому затвердили новий. І стало ще гірше... Бо ж, виявляється, не погодили меж міста ні з сусідніми сільрадами, ні з облрадою, ні з парламентом (як того вимагає закон).

І стало, як у тій приказці: все довкола – наше, все довкола – моє. А в каламутній воді, знаємо ж, рибку найкраще ловити.

На початку літа 16 лучанам виділили ділянки. Все було б нічого, однак земля, якою народні обранці так вправно розпорядилися, виявилася власністю... Заборольської сільської ради Луцького р-ну! Навіть більше – в тамтешнього населення на руках уже були державні акти на землю.

Шістнадцятеро «щасливчиків», як не дивно, також отримали відповідні документи. Відтак на один шмат землі знайшлося по два власники: селянин та міщанин. Як таке могло статися? Конкретної відповіді не дає ніхто.

Луцький міський голова Богдан Шиба нарікає: мовляв, сільська рада не захотіла піти назустріч обласному центрові...

Поки ж місто ображалося на село, а село, відповідно, – на місто, в ситуації зорієнтувалися правоохоронні органи: прокурор Луцька опротестував ті 16 рішень.

– Ця земля ввійшла в територію забудови Луцька, – зауважив Богдан Павлович. – Однак межі – не затверджені. Але хочу запевнити, що місто – законослухняне. Тому рішення скасуємо на черговій сесії. Це – найпростіший шлях. Головне ж – аби люди могли будуватися!

детальніше

На базі Волинського обласного дитячого територіального медичного об’єднання діє перинатальний центр. Саме з його колективом зустрівся голова облдержадміністрації Борис Клімчук, аби ознайомитися з роботою і ходом будівництва, а також – вручити цінні подарунки та грамоти медпрацівникам. Окрім того, обговорили й перспективи розвитку галузі в області.

– Ми перебуваємо у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії для новонароджених та недоношених дітей, яке розраховане на 15 ліжок, – розповів керівник центру Микола Гнатів. – Саме у нас з’являються на світ немовлятка вагою від 500 грамів. Щороку тут лікується приблизно 400 діток. У зв’язку з тим, що простежується тенденція до збільшення кількості маленьких пацієнтів, яким потрібна наша допомога, гостро постало питання розширення площ. Тому було прийняте рішення про реконструкцію і реорганізацію. І нам це вдалося. Ми нічого нового не споруджували: просто переобладнали деякі допоміжні приміщення, які не використовувалися за призначенням. Враховуючи потребу в ліжко-місцях, зважилися на такий крок, тому р адіємо, що отримали непоганий результат.

Серед досягнень Микола Миколайович назвав власний невеликий операційний блок:

детальніше

У Луцьку на пляжі у Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки сталася трагедія: серед білого дня втопився хлопчик. Ця звістка, певно, не залишила байдужим нікого, бо коли з життя йде людина похилого віку – то неабияка втрата, а коли не стає дитини – це завжди трагедія…

Малому було всього 12 років. Він разом із молодшим товаришем подалися до річки. Тепер кажуть, що мати не дозволяла синові йти купатися (певно, серцем чула недобре), але хлопчина не послухався і все ж попрямував у парк на пляж. Там навіть у будень доволі людно. Однак 13 липня, коли сталася біда, на березі практично не було відпочивальників – небо хмурилося. Товариші прибули до річки близько п’ятої вечора. На несприятливу погоду не зважали. Не зупинив хлопчаків навіть дощ, що сипнув рясними краплями. Тож обоє (старший, який погано плавав, та молодший, котрий, подейкують, добре тримався на воді) залишили одяг на березі й пішли у воду. Що сталося далі – цього тепер ніхто не дізнається, але юний товариш, побачивши, що друг тоне, вискочив на берег і побіг геть. Кажуть, дуже злякався, тому й не кричав і не кликав на допомогу…

Того ж вечора батьки старшого почали непокоїтися: мовляв, довго гуляє. Як пережили ніч батько й мати, дитина котрих не повернулася додому, можна лише уявити… На ранок глава сімейства звернувся до фахівців ГУ МНС України у Волинський області, аби ті підняли тіло сина з дна водойми. До справи взялися працівники Волинської обласної пошуково-рятувальної станції. Водолази були готові до всього, бо Стир – стрімка річка, тож потопельника за ніч могло віднести течією на багато кілометрів. Буцімто бували такі випадки, що купається в обласному центрі, а дістануть аж у Маневицькому р-ні.

детальніше

За дуже кругленьку суму, яку хоче заплатити замовник за розробку проекту, заслужений архітектор України Андрош Бідзіля, всупереч Генеральному плану міста, готовий розмістити у луцькому сквері... 50-ти метровий басейн!

Для некорінних лучан варто зробити короткий екскурс в історію. На місці, де в чотирикутнику між пр-том Соборності і вул. Кравчука, неподалік школи-гімназії №21, Палацу урочистих подій та житлових панельних будинків, до початку інтенсивної забудови цього мікрорайону понад два десятки літ тому були залишки так званого „танкодрому”: території, де колись проводили змагання з мотоциклетного спорту і на окраїні якої прості лучани обробляли городи.

З часом обличчя цього куточка Луцька докорінно змінилося, але вдумливі архітектори передбачили, а працьовиті руки трудівників зеленого господарства міста реалізували благородний проект: висадили посеред „кам’яного мішка” на площі понад 4 гектари гарний сквер.

Біда в тому, що до подібних рекреаційних об’єктів луцька влада ставиться традиційно недбало. Згадаймо, наприклад, сумнозвісний гідропарк (гідра-парк?!) на річці Стир поблизу вул. Ковельської. Чи Парк ім. 900-річчя Луцька, половина якого з лихої руки окремих чиновників „команди Кривицького” перетворилася на „пустир, зарослий чагарниками” (згодом там виник паркан і фешенебельний готельно-ресторанний комплекс!), а друга втратила найголовніше – дитячі атракціони. Чи парк, який на розі вул. Конякіна і Гордіюк закладав особисто лідер Партії Зелених Кононов і де зараз виріс багатоповерховий будинок...

Тому можна зрозуміти лучан, які, дізнавшись про намір приватної фірми розпочати в безіменному сквері біля Палацу урочистих подій якусь чергову споруду, вийшли на акцію протесту. З ними поспілкувалися окремі політики, насамперед – лідер волинських єдиноцентристів, екс-голова облдерж-адміністрації, депутат облради Володимир Бондар. Оскільки Володимира Нальковича розглядають як потенційного кандидата на посаду міського голови на майбутніх виборах, то дехто цілком резонно припустив, що пан Бондар участю в подібних заходах намагається завоювати симпатії виборців. Навіть якщо й так, то насправді нічого поганого нема. Бо коли приватні структури, певним чином пов’язані з високопоставленими чиновниками Луцької міськради, намагаються під виглядом реконструкції скверу розпочати посередині зеленої зони будівництво, прикриваючись благими намірами про необхідність спорудження для лучан спочатку відкритого, а потім і закритого басейну, намагаються порушувати Генплан (це – „будівельна Конституція” Луцька!), то чим більше кандидатів у мери виступатимуть проти цього, тим краще.

детальніше

Нарешті у Луцьк приїхав депутат міськради Сергій Любарський та на зустрічі із студентами розказав, що повернення міського транспорту на маршрути – його заслуга.

У диспетчерській міського тролейбусного депо на питання журналіста: «Чи правда, що це сталося завдяки втручанням Сергія Любарського?» – нам відповіли: «Ніяких депутатів у нас сьогодні не було, просто директор підприємства переконав колектив вийти на роботу і дати йому останній шанс». Отже, виходить: Серій Любарський, знаючи напередодні, що транспорт таки піде луцькими вулицями, вирішив уміле управління депо зробити своєю заслугою. Він зустрівся із студентами та запропонував стратегію вирішення цієї нагальної проблеми для нашого міста, пообіцяв, попри свою зайнятість бізнесом, приїхати на сесію і добиватися позитивного вирішення цього питання. Також він запросив студентів на сесію, на якій буде слухатись питання КП „Луцьке підприємство електротранспорту”.

детальніше

Справжнє свято для вихованців луцького навчаль-но-реабілітаційного центру влаштували представники міжнародного благодійного фонду «Світ для дітей». Меценати до дня захисту прав дітей облаштували на території закладу сучасний спортивний майданчик, що коштує 30 тис. грн. Роботи виконано за всіма нормами, навіть використали спеціальну фарбу. Така ретельність виробника, а виготовляли обладнання на броварському заводі «Брама», цілком виправдана, адже тут гратиметься малеча із особливими потребами.

До слова, таких майданчиків в Україні – небагато. Всі вони облаштовані за кошти канадських меценатів: у 2009-му спортивне вуличне обладнання встановили у Львові для вихованців Будинку дитини та в Івано-Франківську для всієї громади. Луцьк – третє місто.

– Мені дуже подобається Волинь, – зауважила в ході церемонії відкриття спортмайданчика засновник та директор фонду «Світ для дітей» Галина Микитюк. – Це – прекрасний край! Прийшов час – і ми зрозуміли, що саме тут необхідно відкрити регіональне відділення нашої громадської організації. І цьому посприяла добра подруга Лідія Клімчук. Саме вона, працюючи волонтером, запропонувала допомогти навчально-реабілітаційному центру в Луцьку. Ми з радістю відгукнулися на таку пропозицію, адже діти – найцінніший Божий дар. Дорослі повинні зробити все можливе, аби вони мали щасливе дитинство.

детальніше