| |  Регіони | | | Рубрики | | | | | | | | | | | | | |
| | Новини
Сесія... "з душком"
У найголовнішій представницькій залі Волині відчутно запахло виборами… Аромат дурманив голови обранців – і більшість із них уже працювала як мінімум на два місяці вперед. А тим паче, що засідання чергової сесії обласної ради транслювали у прямому ефірі. Чи не тому депутати кожне питання сприймали як майданчик для піару. Хоча навіть трансляція події на екрани волинян не завадила більшості з них залишити залу ще до завершення. Все відбувалося традиційно: відкривали засідання – не було де яблуку впасти, закривали – не було кому до Гімну піднятися…
КЛЮЧ ВІД «ЗОРЯНОГО»!
 Ще півтора-два місяці тому на перехресті вулиць Лесі Українки та Сенаторки Левчанівської були розлогі кущі, старі та непривабливі дерева, потребували ремонту пішохідні доріжки і підпірна стінка. Тепер тут – оновлений сквер. Урочисте відкриття «Зоряного» відбулося минулого тижня.
Комплекс робіт із реконструкції парку розпорядився здійснити міський голова Богдан Шиба. Він же долучив ряд підприємств, що за власні кошти та у короткий термін виконали роботи з благоустрою скверика. Тепер у ньому може відпочити кожен охочий, адже тут встановлені паркові лавки, ліхтарі, вимощена бруківка, насаджені квіти і кущі.
БІЛОРУСЬКИЙ «КОНТРАБАС»
Волинь розташована на перетині світових торгівельних шляхів. Однак у цьому не лише плюси, а й мінуси, адже зафіксовано випадки, що саме територією нашого краю транспортують… так званий контрабас.
Студентське свято
Новий навчальний рік деякі волинські виші розпочали напередодні Дня знань, тож у Палаці культури міста зібрався професорсько-викладацький склад та першокурсники Луцького національного технічного університету, аби провести посвяту вчорашніх абітурієнтів у студенти.
Не за горами посівна
Заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк спільно з начальником головного управління агропромислового розвитку Юрієм Горбенком провели науково-практичну конференцію. Участь у заході взяли голови райдержадміністрацій, їхні заступники з питань АПК, начальники профільних управлінь, відділів із питань рослинництва, насіннєвих інспекцій, науковці, фахівці обласних організацій і установ, а також керівники сільгосппідприємств краю. Основне питання порядку денного – виробництво зерна урожаю 2011 року.
КОЛИ ЗАВКЛУБ – ЗВУЧИТЬ!
„Хочу з гордістю сказати: я – сільський завклуб”. Прикро, але факт: промовити це зможе не кожен керівник сільського закладу культури Волині. Бо чи ж секрет, що є ще у нас чимало таких клубів, які навіть „культурними” назвати важко, та й робота працівників цієї сфери частенько тримається на голому ентузіазмі. Єдине тішить: ентузіазму у наших краян – хоч греблю гати, і навіть із нічого сільські завклуби вміють зробити велике ЩОСЬ.
Школа будується 20 літ
 Незважаючи на те, що зараз літні канікули, деякі освітяни все ж не можуть спокійно відпочити. Але справа не в ремонтах навчальних закладів, усе набагато складніше. Хіба можна думати про відпустку, якщо альма-матер, де педагоги проводять більшу частину свого життя, будується майже 20 літ?! Саме з такою проблемою до представників влади неодноразово зверталися і далі звертатимуться люди із с. Видраниця, що на Ратнівщині.
– Про те, що вкрай необхідно споруджувати нову школу, ми говорили давно, – розповідає директор Василь Авдіюк. – Адже вчилися діти у старій польській будівлі, вік якої налічує більше 70-ти років, тобто зведена ще у 1936-му! Тож нарешті взялися до справи, і в 1992-му був готовий проект: освітній заклад на 366 місць із плавальним басейном. Тоді й стартували перші будівельні роботи. Звичайно, їх не можна назвати масштабними, адже все вдавалося частинами. А потім почалася перебудова, і на тому, можна сказати, заглохло.
100 ГРИВЕНЬ ЗА… НІМЦЯ
У володимир-волин-ському селі Яковичі громада загорілася ідеєю газифікувати тамтешню церкву. Мовляв, раз почали роботи у храмі Флора і Лаври, то слід і про опалення подбати. Тим паче, що в населеному пункті активно ведеться газифікація.
Довго не думали – стали до роботи. Однак одразу довелося стишити коней, бо буквально коло церковної хвіртки наштовхнулися на… людські кістки. З’ясувалося, що то – німецькі поховання часів Другої світової війни. А потім і старожили пригадали: ще в 44-му на тому місці стояли дерев’яні хрести. Що з ними стало згодом – невідомо.
– До сільської ради із клопотанням звернувся керівник робочої групи Представництва Німецької Народної Спілки в Україні Ульріх Шродер, аби місцеве самоврядування дозволило провести ексгумацію на території церковного двору, – вводить у курс справ Березовичівський сільський голова Юрій Ковальчук. – На виконкомі ми дали дозвіл. Правда, з другої спроби, бо люди неоднозначно сприйняли звістку про те, що поховання часів війни почнуть розкопувати.
Аргументи частини сільського населення були зовсім не безглуздими. Народ переймався, аби разом із кістками не викопали боєприпасів. Зрештою, все може бути, бо правду кажуть: береженого і Бог береже. Хтось нарікав, що не годиться без особливої потреби ворушити могили. Однак німці настояли. Мовляв, рештки передадуть у с. Потелич Львівської області на збірний військовий цвинтар, куди зможуть приїхати родичі солдат.
– Однак, як би то не було, але існує Женевська конвенція, є договір 96-го року, укладений між урядами Німеччини та України про поховання та догляд за могилами військовослужбовців, тож такі дії, певно, необхідно провести, – розмірковує Юрій Іванович. – Зібрали з такого приводу сходи селян, більшість із яких не особливо прихильно поставилися до перспективи, що церковне подвір’я доведеться розкопати. Однак члени робочої групи пояснили всі нюанси і врешті отримали згоду. Війна – війною, але людину треба поховати за християнськими звичаями. Та й родичі тих німців, як виявилося, ще живі й хочуть віддати шану своїм предкам.
Торфовий поскриптум
 Суд нещодавно розглянув апеляційну скаргу тепер вже колишнього директора державного підприємства „Волиньторф” Леоніда Ятчука. Перипетії з цього приводу тривають уже понад два роки, а говорити про всі крапки над „і” ще рано...
3 серпня у залі Апеляційного суду Волинської області знову слухали справу щодо звинувачення екс-директора ДП „Волиньторф” Леоніда Ятчука та інших службових осіб у привласненні державного майна, зловживанні владою тощо. „Волинська газета” свого часу пильно відстежувала події, що розгорталися тоді довкола відомого підприємства і його керівника. А вони розгорталися бурхливо. Новий директор підприємства мав амбітні плани на розвиток „Волиньторфу” і радо ділився ними з журналістами. Але ті плани, вочевидь, були комусь „не до вподоби”. Адже реалізувати їх Леонід Ятчук не встиг. Щойно на підприємстві стали дбати про запровадження нових технологій, модернізацію процесу видобутку й транспортування торфу, як одного дня правоохоронці повідомили шокуючу новину: проти керівника ДП „Волиньторф” порушено кримінальну справу... Новий 2009 рік гендиректор одного з найбільших торфовидобувних підприємств країни зустрічав за ґратами. Було й таке, що після винесення вироку апеляційним судом про звільнення пана Ятчука з-під варти його під дверима зали, де приймалося це рішення, знову „зодягали” в наручники.
Так не буває
Екскурсанти один за одним виходили з автобуса, дякуючи Оксані та водію за почуте і побачене. Завершувалася ще одна подорож.
– Що ж, гуцулко Ксеню, сьогодні знову не пощастить підвезти тебе додому, – промовив Романович, коли машина спорожніла. – Твої чарівники вже чекають!
Ні кроку назад
Велика турнірна таблиця, а «Волині» вже відступати нікуди. Після чергової поразки лучани опинилися в критичній зоні вильоту…
Жертва галицьких фантазій
Рік тому громадськість сколихнула звістка про те, що перлина архітектури Волині – Свято-Успенський Зимненський монастир – сповзає зі Святої Гори в Лугу. Над православною святинею, наче дамоклів меч, нависла небезпека. Про це «Волинська газета» вже розповідала («Святиня в зоні ризику», № 26 (704) від 2 липня 2009 р.).
|
|
|
|
Луцьк