Споконвічні українські землі

Споконвічні українські землі


Якби етнічний українець Микита Хрущов став Генсеком ЦК КПСС на десяток років раніше, то неодмінно реалізував би свій план повернення до складу України земель, які зараз знаходяться на Сході Польщі в Люблінському і Підкарпатському воєводстві. А так лінія кордону після 1945 р. з волі Іосіфа Сталіна на підставі домовленостей із Великою Британією і США пройшла по річці Західний Буг і південніше, відділивши від України навіть м. Перемишль.

Одразу після приходу «других совєтів» на Волині, а також в інших західноукраїнських областях, за вказівкою з Києва (Микита Хрущов на той час був першим секретарем ЦК КП(б)У та Головою Раднаркому) розгорнулася масова агітаційна кампанія за приєднання до УРСР етнічних українських земель, які глави країн Антигітлерівської коаліції планували віддати Польській Народній Республіці. 
В пресі того часу друкувалося чимало публікацій на цю чутливу і в наш час тематику. Зокрема, з дозволу обкому партії та «компетентних органів»  оприлюднила на своїх сторінках публікацію професора, доктора історичних наук М. Н. Петряка під заголовком «Одвічні українські землі» і газета «Радянська Волинь». 
Це відбулося ще 23 квітня 1944 р., коли ледь не половина області знаходилася під контролем німецької окупаційної влади, а бої за Ковель тривали не один місяць поспіль…
Якими ж аргументами керувався науковець, доводячи, що «помилку» 1939-го треба неодмінно виправити? Бо якби так сталося, то під час створення кордонів повоєнної Європи лінія розмежування між Україною та Польщею мала б проходити набагато західніше, ніж зараз.
Ось текст цієї повчальної публікації, якій більше 70 років:
«Історія Холмщини та міст Холм, Грубешів, Замостя, Ярослав протягом віків кровно зв’язана з історією України.
Ще в давні часи тут жили східнослов’янські племена – бужани і дулеби. А коли утворилася держава східних слов’ян – Київська Русь, то ці землі увійшли до її складу. Звалися вони тоді Червенські міста.
На початку другої половини ХІІ ст. Київська Русь, внаслідок, головним чином, міжусобних воєн князів,   розпалася на ряд феодальних князівств. У Південній Русі одним із найбільш значних було князівство Галицьке, з центром у м. Галич, а також князівство Волинське. З часом, у кінці ХІІ ст., вони об’єдналися в одне королівство – Галицько-Волинське, до складу якого входила і Холмщина, і м. Ярослав.
У першій половині ХІІІ ст. Галицько-Волинське королівство вело вперту боротьбу проти навали угорських, німецьких, польських і татарських загарбників. Галицьким князем тоді був знаменитий Данило Романович, уславлений боротьбою проти іноземних загарбників. Зокрема – проти німців, яким він у 1238 р. завдав нищівної поразки під Дорогичиним. 
Древній літописець розповідає, що одного разу (приблизно 1237 р.) Данило під час полювання побачив гарне місце, яке йому дуже сподобалося. Від місцевого населення князь довідався, що ця місцина називається Холмом. Данило вирішив збудувати тут місто і фортецю.
Дуже скоро місто було побудоване і зміцнене добрими укріпленнями. Ці укріплення були такими міцними, що їх не могли взяти й татари. Пізніше Данило переніс у Холм і свою княжу резиденцію. 
Місто зростало дуже швидко. В 1259 р. в Холмі спалахнула велика пожежа від необережності якоїсь жінки («От окаянниє баби!», як каже літописець), і місто згоріло. Та незабаром Холм було відбудовано, і він став ще кращим.
Після смерті Данила Романовича короля поховали в Холмі.
Пізніше, при нащадках Данила, Холм залишався столицею Галицько-Волинської землі.
В 40-их роках XIV ст. почалася посилена агресія панської Польщі на Галицько-Волинське князівство. Галичина і значна частина Холмщини потрапили під гніт польських панів. Українці, що населяли ці землі, чинили відчайдушний опір спробам Польщі денаціоналізувати їх, а тому трималися своєї культури і народності. Польща мусила з цим рахуватися. Воєводству, яке було утворене на цих західноукраїнських землях у 1435 р., польський уряд був змушений дати назву «Воєводство Руське» (населення Західної України тоді, як і зараз, дуже часто називало себе русинами, а місцевість свою – Руссю). До складу цього воєводства увійшли Галичина і Холмщина.
Згодом Польща за так званою Люблінською унією 1569 р. захопила майже всі українські землі. Вся Холмщина потрапила під тяжке польсько-шляхетське ярмо. Місто Ярослав було загарбане поляками ще в 1387 р.,  під час окупації ними Галичини.
Український народ ніколи не корився польсько-шляхетському гніту. Великий опір агресії чинили організації міщан – братства, що провади

По всій Україні безперервно кипіли народні повстання проти польсько-шляхетської неволі. В 1648 р. спалахнула велика народно-визвольна війна, яку очолив великий гетьман Богдан Хмельницький. Відбиваючи історичні прагнення українського народу, Хмельницький боровся не лише за скинення польсько-шляхетського ярма, але і за возз’єднання українських земель в одну велику державу. В лютому 1649 р. в м. Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький) на прийомі польських послів великий гетьман оголосив програму возз’єднання українських земель. Богдан вимагав, щоб в Українську державу була включена також Західна Україна з містами Львів, Галич, Холм.
В 1654 р. Україна зі своїми основними землями приєдналася до Росії, але західноукраїнські землі все ще перебували під гнітом шляхетської Польщі. Богдан Хмельницький вживав заходів, щоб відвоювати «всю Червону Русь до Висли»)…Коли весною 1655 р. посли польського короля Яна Казимира ІІІ вимагали в гетьмана підкорити Україну Польщі, Богдан Хмельницький сказав, що про це й мови не може бути! Угода можлива лише тоді, коли польський уряд назавжди відмовиться від західноукраїнських земель із містами Львів, Перемишль, Ярослав та ін.
Починаючи з другої половини XVIII ст. питання про відвоювання в Польщі Західної України, в тому числі Холма і Ярослава, не знімається з порядку денного. В 1667 р. гетьман Петро Дорошенко передав Росії свої побажання про приєднання також земель українських з містами Львів, Перемишль, Ярослав і Галич. В 1685 р. гетьман Іван Самойлович навіть просив підтримки в російського уряду, щоб відвоювати ці українські землі.
Як бачимо, український народ століттями вважав українськими землями Галичину і Холмщину, як і міста Холм, Львів, Перемишль і Ярослав.
Ми маємо ряд історичних доказів, що ці землі вважали українськими, а не польськими, й іноземці. Так, на виготовленій італійським картографом карті Холм знаходився в центрі української волості, яку Яков Гастольді назвав українською. Є подібні свідчення й литовських та французьких істориків.
Наприкінці XVIII ст. Польща безглуздою політикою своїх правителів підійшла до загибелі, а її землі розподілені між сусідами. Щодо українських земель, то Галичина і Ярослав були загарбані Австрією. Захопили австрійці на деякий час і частину Холмщини. 
На початку XIX ст. француз Наполеон Бонапарт створив для польського панства герцогство Варшавське, куди включив і Холмщину. Після розгрому Наполеона в 1815 р. Холмщина увійшла до складу Росії.
Переважну більшість населення Холмщини завжди складали українці, росіяни, білоруси. Це видно хоча б з загальноросійського перепису населення 1825 р., українців, росіян і білорусів проживало 62305 чоловік (з них 60113 – українців), тоді як поляків –  23387. У Холмському повіті українців, росіян і білорусів було 64653, а поляків – 47463. У Замості українців, росіян і білорусів проживало 16103 особи, а поляків – 5029.
Всі наведені цифри й факти однозначно свідчать, що Холмщина, як і міста Холм, Грубешів, Замость, Ярослав як історично, так і етнографічно, є землі українські, а не польські. Однак після закінчення війни 1914-1918 рр. Польща загарбала Холмщину. 
Населення Холмщини, як і всіх інших західноукраїнських земель, потрапило під важкий соціальний і національний гніт панської Польщі. Але денаціоналізувати і колонізувати українські землі Холмщини і Галичини польській владі не вдалося. Людність цих земель не втрачала своєї належності до великого українського народу, не втрачала надію на волю…

В 1939 р. Західна Україна була возз’єднана з землями Радянської України. Згодом возз’єдналися з УРСР і землі Північної Буковини та населена українцями Бесарабія.  Це була велика подія в житті українського народу, який споконвіку плекав мрію про возз’єднання в єдиній вільній українській державі та завжди боровся за здійснення цієї мрії…
Але возз’єднання українських земель не було тоді завершене. Холмщина і місто Ярослав через певні причини потрапили з-під польського гніту під владу гітлерівської тиранії. 
Тепер настає час остаточно завершити возз’єднання українських земель і остаточно розв’язати по-справедливому питання про Холмщину та Ярослав. Рішення може бути тільки одне: ці споконвічні українські землі повинні бути включені в Радянську Україну!
Шляхетські політикани з еміграційного «польського уряду» плетуть павутини провокацій проти Червоної армії і народів СССР. Відірвані від країни і свого народу, засліплені історичною неправдою, вони знову говорять про поневолення українських земель, у тому числі Холмщини і Галичини. Цього не буде ніколи, доки на чолі уряду Радянської України стоїть Микита Сергійович Хрущов»...

Підготував Сергій ШРАМЧУК.

На фото Романа УСТИМЧУКА і з архіву: примірник «Радянської Волині» з публікацією «Одвічні українські землі» від 23 квітня 1944 р.; виступає Микита Хрущов. 

Від редакції. Таким чином, якщо не тільки Західна України, але й Холмщина, Лемківщина і Підляшшя були споконвічними українськими землями, то з якого дива нинішня польська влада вирішила друкувати в нових паспортах своїх громадян зображення м. Львова? 
 


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Децентралізація влади в Україні...

Децентралізація влади в Україні...

...В Україні децентралізація? Ні, не чув (59) - 15.8%
...відбувається, але не так! І не варто чекати чогось доброго (168) - 45%
...відбувається успішно. Це - реформа, що дає поштовх усім наступним змінам у європейському напрямку (100) - 26.8%