«1300 повстанців» Миколи Вавренчука

«1300 повстанців» Миколи Вавренчука


За професією мій земляк із села Кияж Микола Вавренчук – інженер-механік. Але є у нього улюблене хобі – краєзнавство. І цій справі для душі він віддав уже добрих два десятки літ. 

Пошук і дослідження життєвого шляху учасників національно-визвольного руху – уродженців 60-ти сіл Рожищенського р-ну–  призвели до народження трьохсотсторінкової книги «Вірні присязі». У ній подано прізвища і короткі біографії 1300 повстанців, репресованих членів їх родин, односельців, які допомагали воякам УПА продуктами, одягом, переховували від енкаведистів у своїх хатах і прибудинкових спорудах. Триста двадцять хронікальних розповідей ілюстровано світлинами з сімейних архівів, фотоархіву УПА, знайденого у Яворові, та фондів обласних управлінь СБУ і МВС. Побачила книга світ у місцевому видавництві «Терен» за активної участі його директора, письменника Андрія Криштальського. Уже відбулося дві презентації: в місті Рожище та на історичному факультеті Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 
На одній із зустрічей я побував.
– Моя скромна робота на ниві краєзнавства розпочалася з написання нарису про рідне село Кияж, якому вже буде 535 років від першої писемної згадки в «Луцькому Євангеліє», – розповідає автор досліджень Микола Вавренчук. – Потім була спроба знайти хоч якісь документальні матеріали про родичів (5 осіб). У 1940-му енкаведисти їх арештували і на другий день війни з сотнями інших українських патріотів розстріляли в Луцькій тюрмі. Спершу наші спецслужби, без дозволу Києва, відмовляли під різним приводом у доступі до таких архівів. Тому я вирішив шукати ще живих учасників ОУН-УПА. Важливу інформацію мені надали й колишні бійці винищувальних загонів (так звані «істребки»), яких мобілізували до боротьби з повстанцями. Вони погодились розповісти про учасників українського підпілля у ряді сіл району і таємні захоронення убитих вояків. Це дало змогу родичам та односельцям впорядкувати їхні могили.
Новий поштовх для продовження пошуку імен героїв дала зустріч із жителем села Іванчиці Степаном Самосиком. Він передав мені для оприлюднення рукописи (а це більше 900 сторінок), написаних у підпіллі одним з провідників повстанського руху в нашому районі в 1930-1950-му роках, уродженцем Рудки-Козинської Олексієм Пархомчуком (псевдо «Чумак»). Його нарис-спогади знайшли у вулику, який придбала жителька сусіднього села Трилісці. У них Пархомчук писав: «Я не знаю: буде це кому потрібне чи ні, як і не знаю, що мене чекає кожної хвилини враз з цим рукописом. Але моїм обов’язком є працювати. Бо, може, хоч одне слово з цього всього колись знадобиться і я допоможу тим, які продовжать боротьбу за волю України і з краплин творять море». 
Найважливіші розділи цього щоденника протягом 2013-14 років надрукувала районна газета «Наш край». Ці публікації викликали чималий інтерес у читачів. Для себе я почерпнув з них ряд імен повстанців. Оригінали рукопису за погодженням з Степаном Самосиком передав до Волинського краєзнавчого музею.

Для написання довідника «Вірні присязі» залучив ще багато матеріалів з архівно-кримінальних справ управлінь СБУ та МВС, які тепер зберігаються в обласному державному архіві. А ще частину інформації отримав від старожилів. Мене вразив високий патріотизм молоді багатьох сіл та сприяння батьків синам і донькам у цій жертовній боротьбі. Щоб не бути голослівним, наведу ряд цифр. У довіднику названі імена 119 мешканців Мильська, 85 з Рудки-Козинської, майже 70 – з Квітневого, Береська і Духче, дещо менше з Вічинь і Тристеня. Хочу також звернути увагу, що поряд з іменами українців подав дані й на осіб інших національностей, які брали участь у русі опору на наших теренах. Для прикладу, в лікарні села Доросині поруч з фельдшером Олександром Нікітченком надавав медичну допомогу пораненим воякам УПА лікар чех Франц Фрід. На «Волинській Січі» поблизу села Вовчак Турійського р-ну практично весь медперсонал становили євреї. А один з військових підрозділів, що складався з колишніх полонених азійської національності, називався «Азіати». Він був сформований в травні 1943 року і його очолював вчитель з Ташкента Олієв Мір. Вірменським підрозділом керував капітан Червоної армії Серго Арутюнян. Виходець з Кубані офіцер Григорій Павленко очолював російський підрозділ, який складався переважно з кубанських козаків».
Микола Вавренчук не зупинився на біографічному довіднику. Нині він завершує підготовку другої книги, куди на основі зібраних матеріалів увійдуть грунтовні нариси про учасників УПА. Окремий розділ становитимуть спогади та роздуми вже згадуваного «Чумака» про побратимів та їх боротьбу за волю й незалежність України. А ще хочу повідомити, що Микола Макарович разом із фермером, волонтером АТО, депутатом районної ради Русланом Хомичем і журналістом – уродженцем Рудки-Козинської Євгеном Хотимчуком мають намір у цьому році спорудити пам’ятник, щоб вшанувати героїчний подвиг трьох місцевих повстанців – Степана і Миколи Архипчуків та Петра Левчука. Вони загинули в 1948-му в бою із спецгрупою енкаведистів поблизу Кроватки, де була їхня криївка. Ескіз розробила відома волинська скульптор Ірина Дацюк (до речі, вона автор погруддя Вячеслава Липинського біля садиби-музею в Затурцях). Ініціатори першими зробили фінансові внески і відкрили спецрахунок. Нині триває збір благодійних коштів.

Василь ФЕДЧУК.
На фото автора та Романа УСТИМЧУКА: обкладинка книги Миколи Вавренчука «Вірні присязі»; повстанська могила біля с. Кроватка Рожищенського р-ну.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (607) - 86.2%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%