Творити добру славу міста

Творити добру славу міста

Віктор Годин – міський голова Горохова. «Волинська газета» неводнораз писала про цього господарника-патріота. Він дбає про рідне місто, його людей, зумів згуртувати довкола себе дивовижно фаховий колектив, домогтися успіхів у багатьох сферах громадського життя. Впевнено і цілеспрямована веде громаду Горохова до європейської спільноти, розбудовуючи інфраструктуру громади. Журналісти «Волинської газети» попросили Віктора Леонідовича поділитися досвідом, розповісти про успіхи і плани на майбутнє.

– Вікторе Леонідовичу, знаємо про вашу мрію – зробити Горохів успішним європейським містечком. Завжди з повагою говоримо про ваш колектив. Про це кажуть і горохівчани: «Добрі справи залишаються». Що вдалося зробити із запланованого у минулому році?

– Нарікати, що минулий рік був поганим, було б неправильним. Для мене, як міського голови, для Ради, для міста рік був вдалим. Звичайно, хотілося б більшого, але те, що ми планували, нам вдалося зробити. Навіть трохи більше. Зокрема, й по інфраструктурних роботах. Ми зараз реалізовуємо ряд проєкт , зробили ремонт, проводимо благоустрій території. Так що можна сказати, нема чого нарікати мені, як міському голові, на рік минулий. Може, наші жителі на щось і нарікають і це об’єктивно, але якихось проблем, яких би ми не могли вирішити, не було. Те що мали, зробили.

– Пройдімося покроково. Свого часу ми писали про комунальників, нову техніку, яку ви збиралися купити. Придбали?

– Цього року нам вдалося змонтувати вишку, яку ми так давно шукали. То ж наші міські ялинки ми вже прибирали із вишки, яку давно мріяли придбати. Протестували її. Переконалися, що зробили правильний вибір. Ще б пак, одна людина може управляти усім процесом. Там є пульт, можна управляти висотою, підйомом. Для мене це знаково, бо я дуже хотів таку річ. Вона не для мене, а для громади. Дуже потрібна річ. І в цьому мали можливість пересвідчитися усі. Раніше, щоб прикрасити ялинку, потрібно було викликати кран, цілу групу обслуги, а тут усьому дає ради одна людина.

– І де ви придбали цю вишку?

– Щонайперше зазначу, що нам вдалося набагато зменшити її вартість. Сьогодні такий механізм в Україні вартує чималі гроші. Ми ж знайшли її в Англії, звідти привезли у Польщу, розмитнили, відтак підйомник потрапив в Україну. Він нам обійшовся у 200 тис грн. Докупили шасі автомобіля і на його основі змонтували цей диво-механізм. Це дозволило міському бюджету наполовину зменшити його вартість. І я цьому дуже радий, адже маємо у місті такий складний рельєф, де не завжди з вишкою можна впоратись з облаштуванням чи ремонтом того ж вуличного освітлення. А цей підйомник дуже зручний, він був просто необхідний для роботи і ми його маємо.

Зараз в лізинг плануємо взяти новий трактор. Уже підготували документи. У нас є фірма, яка хоче взяти землю, тож будуть кошти на оплату першого траншу. Це також імпортний всюдихід. Він з кондиціонером. Ось на таку техніку робить ставку зараз Горохів. Це англійське виробництво, щоправда, поставки з Туреччини. Пора переходити на щось нове. Вирішили попробувати у лізинг, непогана ціна, є скидки. Ми зараз на порозі реформ, не знаю, чи буду далі очільником, але хочу щось залишити після себе, адже, якщо буде чим працювати, то можна робити роботу і розвивати місто. Гірше, коли є люди, з якими можна все робити, але немає чим ці завдання втілювати у життя. Зараз візьмемо ще одного трактора для нашого ЖКГ, у народі його називають «рачком», він також імпортного виробництва. Більш менш хорошої якості. Є багато задумів, певні напрацювання на 20-й рік. Не знаю, скільки ми ще будемо – до квітня чи жовтня, але постараємось втілити усі свої плани в життя.

– Чому так думаєте?

– На все дивлюся об’єктивно, все може бути. Є певні плани. Якщо це буде моя відповідальність і певна сфера управління, тоді я можу щось планувати, щось казати. А так, ви добре знаєте, що не дуже люблю усе розповідати.

– Уточнимо. Чи вдалося виконати плани по ремонтах?

– Так, ми освоїли все, що запланували. Це нам вдалося зробити і завдяки позиції голів райдержадміністрації та райради. Вони пішли нам на зустріч, виділили субвенцію з державного бюджету у розмірі 2,5 млн грн на комунальні дороги. У нас тепер є дорога по вулиці Ігоря Сливки, це наш Герой, що загинув на війні. Це наш найбільший об’єкт, куди пішли кошти з державного бюджету; нам вдалося їх освоїти.

– Свого часу ми багато писали про реконструкцію спортивних об’єктів міста. Були навіть скептики, які не вірили в успіх цієї справи. Чи вдалося здати їх в експлуатацію?

– Вдалося! Відремонтувати стадіон. Тепер цей об’єкт – окраса Горохова. Тут і роздягальні, і футбольне поле з підливом, і бігові доріжки… Він має багатофункціональне призначення і головне, що служить усій громаді. Та ми не тільки реконструювали футбольний стадіон, але й були введені в експлуатацію інші спортивні майданчики. Маю на увазі щонайперше спортивний комплекс у парку. Тут є і баскетбольний, і волейбольний майданчики, і корт для тенісу. Сьогодні там уже займаються і дітки, і старші. Найголовніше, що вони використовуються за призначенням: фізкультурою горохівчани займаються досить активно.

– Знаємо, що Ви великий любитель футболу, гравець міської команди. Чи продовжуєте грати у її складі?

– Так. Маємо і ветеранську, і юніорську команди. Усі їх підтримуємо, вболіваємо, словом, максимально сприяємо розвитку спорту.

– Минулого року з вашої ініціативи розпочалося створення нового парку біля ставків. Вже й ліхтарі, алейки та дерева там з’явилися.

– До речі, ліхтарі – на сонячних батареях.

– А свого часу там був пустир. Чи вдалося його впорядкувати?

– Ще не зовсім. Ті роботи, що планували, ми зробили. Але хочу відмітити, що на цей рік, на весну запланували продовжити благоустрій… – тут голова береться за проекти і показує: – Ось тут, де ставочок, ми висадили 200 сосонок і берізок. Тепер є велике бажання ось з тієї сторони, де планується зона відпочинку, стоянка, депутатським корпусом цього скликання, а вони у нас дуже активні і дійсно патріоти свого міста, закласти новий сквер… Але щонайперше потрібно зробити якийсь гарний ландшафтний проект, щоб у майбутньому цей міський сквер став гордістю усіх містян.

– Він буде такий, як ви облаштували у центрі, – з інтернетом, дитячим майданчиком, усіма зручностями?

– Так. Він має стати привабливим для дітвори, молоді і літніх городян. Мають з’явитися і спортивний майданчик, і дитяче містечко. А з’являться слушні пропозиції й ідеї, будемо і їх втілювати  у життя. Свого часу, коли ми взялися облагороджувати цей пустир, облаштували там ставок і запустили малька, люди не вірили, що там щось буде, наприклад, ловитиметься риба, але пройшов час і хтось із містян упіймав на вудку карпа вагою 10,5 кілограма, всі заговорили і прийняли, як доконаний факт. А починалося усе з моєї мрії, у яку повірили мої співпрацівники та депутати. Тепер там водиться хороша і велика риба. Люди приходять у якісь дні, У нас є громадська організація, яка пильнує за цим об’єктом. Люди приходять у певні дні, рибалять, з них збирають якісь гроші на зарибнення, тобто ставок діє. Якщо нам вдасться, з депутатами закладемо сквер і, сподіваюся, він так само служитиме містянам.

– Чи зверталися до вас за допомогою?

– Є досить багато людей, які приходять до нас за допомогою. Як правило, просять допомогти з коштами на лікування. Нікому не відмовляємо. Як мінімум 5 тис грн чи я, як голова, чи виконавчий комітет виділяємо. Знехтувати ніким не можемо, усім допомагаємо.

– А як у місті з освітніми та мистецькими проектами?

– У фінансовому плані на нашому утриманні знаходяться тільки дитячі садочки. Школи – на районному балансі. Але я стараюся брати участь у всіх заходах, усім допомагати. Ми щодо цього маємо повне порозуміння з іншими гілками самоврядування. Це наше. Ми переконані, що рано чи пізно і школи будуть у підпорядкуванні місцевої громади. Приємно, що у нас добудовується корпус школи імені Івана Франка, цього року, 21 грудня їй виповниться 80 років з часу заснування. Навчання тут – у дві зміни, не вистачає місць, стільки учнів. Але це все наше майбутнє і дуже гарний показник для громади. То ж корпус добудовується, там буде чотири класи.

– Ви багато говорили у попередніх інтерв’ю про співпрацю з місцевими підприємцями та бізнесменами. Ця співдружність залишається?

– По деяких питаннях – так. Для бізнесу, певних людей, які сплачують податки, головне, щоб вони бачили, на що місто витрачає їх кошти. Якщо вони бачать, що податки йдуть на користь громади, покращується інфраструктура, значить, у них буде відчуття, що вони сплачують податки недарма. У нас є приклад. Ось крамниця, роблять фасад. Вже по нових сучасних технологіях. А нам там потрібно закупити щось у дитячий садочок. Ми спілкувалися з власником: «Ви так гарно робите, такий сучасний дизайн, все за новими технологіями». А він каже: «Коли, наприклад, я йду по місту і бачу щось гарно зроблено для міста – тротуар, дерева, я розумію, що плачу податки недарма, усе робиться правильно, тому й мені у цій крамничці хочеться зробити якнайкращий дизайн за європейськими технологіями і стандартами. Так мовить один, другий, третій. І для мене, міського голови, це добрий сигнал. Якщо довіряє бізнес, місцеві підприємці, якщо вони бачать, що ми на правильному шляху, робимо усе фахово, і нас підтримують, мені хочеться сказати іншим, що ми вкладаєм кошти правильно.  Поміняв фасад – і в місті щось робиться, це взаємозв’язок, світова практика. Бо написати в соціальних мережах, що все крадеться, не так робиться, це одне, а щось зробити для міста та громади – це зовсім інше. Я поважаю людей слова, але ще більше люблю людей діла. Якщо тебе щось цікавить і ти дійсно вболіваєш за це, то, будь ласка, прийди і скажи мені, що ти так думаєш. Щоб ти для себе внутрішньо зрозумів, чи все це чесно робиться. А я розкажу. Як у нашому депутатському корпусі? Я кажу, все має бути чітко. Ми щось розробили, запланували, робимо? Будь ласка, створім комісію, щоб побачили, разом стали, підключилися п’ять депутатів, підрахували, зробили, тоді ніхто не скаже, що ми щось не так зробили.

– Вікторе Леонідовичу, міняється країна, заходять у владу нові політики, інші депутати, як це впливає на роботу місцевого самоврядування? Ви кажете, що місто розвивається. Як саме? Чи з’являються нові крамниці, підприємства? Зрештою, наскільки збільшилися надходження від податків?

– Ми говоримо про те, що місто не має якогось великого підприємства чи бізнесу. Так, у нас є малий бізнес, малі підприємства. Хочу відмітити, що порівняно з минулим роком на 1, 5 млн гр збільшився дохід від єдиного податку. Це говорить, що весь малий бізнес, який є у місті, працює з нарощуванням. Люди працюють. І сьогодні, як би не було важко, не знаю, яка там ситуація із платоспроможністю зі сторони бізнесу, чи хтось виїжджає чи скорочується, але щодо сплати єдиного падатку із бізнесу маємо певний рух і рух у позитивну сторону.

– Чи впливає на це політика?

– Напевне, ні. На жаль, всі люди трохи заполітизовані. Серед них – чи то політичні чи економічні експерти, та всі бажають, щоб це закінчилося, аби ми знали, що живемо у своїй країні. Це стосується і депутатського корпусу. Він – спокійний, врівноважений, працює на користь міста. Все це акумулюється…

– Завжди на екскурсію їдуть в Ужгород, щоб подивитися, як цвіте сакура. Знаємо, що Ви у Горохові також висадили алейку сакури...

– У нас їх дві. У центрі міста, і біля ставочка… Тут – 14, біля ставочка – 11. Як починають цвісти, дуже гарно. Хоч ми розуміємо, типово японську сакуру можна побачити у Японії, а у нас вона – вже щеплена.  Але сакура у Горохові також є. І дуже гарно цвіте. У центрі плакучого характеру, униз звисає, мов верба, цвіте, а біля ставочка росте вгору. Та обидва види цвітуть дуже гарно. Такий білий цвіт. Воін радує око наших людей.

– Ми говорили про дороги. А до будинку міського голови її вже зробили?

– Ні. Були певні моменти. Мусили доробити дві-три вулички, там вже більш-менш добре. Якщо будуть кошти, то й туди зробимо. Якщо ти вважаєш себе совісним і розумієш, що до тебе можна їхати і йти, а є такі вулички, що ні пройти, ні проїхати, то мусив щонайперше робити дорогу для цих людей. І на сьогодні у нас на всіх вуличках можна пройти і проїхати.

– Чи багато у вас бажаючих будуватися?

– Житло чи заклади комерції? Це на сьогодні важливо. По вулиці Торговій, як іти до пошти, якраз будують комерційний заклад. З житлом складніше, це дороговартісна річ. Але і жило будують.

– Кілька слів про вашу команду.

– Весь депутатський корпус не зважаючи на різні бувають політичні моменти, їх намагаємося разом якось згладжувати чи на задній план відсувати, сьогодні воліє займатися містом, своїми людьми. Депутати також відчувають, що на першому місті мають бути люди. Я їм за це дуже вдячний, бо вони чинять, як вважають за потрібне. Я не намагаюсь їм нав’язувати свою думку. Всі на сьогоднішній день люди освічені, розуміють, що не все потрібно казати, інколи треба змовчати і які б не були ситуації, ми з них виходимо достойно. Вони активні, є небайдужі, нема пафосу, хто що буде робити і для якої політсили. Потрібно робити, ми це робимо.

– Які питання піднімалися на останніх сесіях?

– По дорогах, освітленні, дитячих садочках, а ще численні розглядали клопотання, з якими до депутатів зверталися виборці.

– Що це за програма з аюлід.

– Це європейська прогарам з надання послуг. Ви знаєте, що у нас є сві й ЦНАП і є районний ЦНАП. Ми виграли цей проект, тепер буде організаційно і наш, і районний, але в єдиному приміщенні. Бібліотеку ми н забирали, один зал. Спільно з райрадою ми віділили близько 1 млн грн, а програма забепечує робочими місцями, кормп’ютерною технікою..

– Скільки коштів Вам потрібно для міста?

– Ми виходимо з того, щоб щось зробити для міста, потрібні гроші. Але я до цього підходжу дещо з іншого боку. Іноді до мене підходять і запитують, як тобі вдалося оце зробити і це? Я кажу, що щира віра у те, що якщо є така проблема, її потрібно вирішувати, і коли ти психологічно себе налаштуєш, що потрібна твоя віра і щире бажання, що це потрібно зробити, десь і гроші появляються. Бо коли ти думаєш тільки за гроші, що ти будеш робити, як вони будуть, то з грошима, як кажуть, і дурний зробить, а я відчуваю, що це потрібно зробити і гроші десь знаходяться.

– Ви мандруєте іншими країнами. Наскільки корисний цей досвід, чи вдається щось впроваджувати у себе?

– Так, я люблю аналізувати. Десь їжджу, бачу щось добре, щиро заздрю тим людям. Вони це роблять десятиліттями. Ось, для прикладу, дороги поробили ще у минулі десятиліття і вони працюють вже для нових поколінь. Мені цікавий досвід і по освіті, і по культурі, і по інфраструктурі… Так, вони мають ресурс, а ми ні. Але я відчуваю себе багатим, бо знаю, що в мене у місті ростуть дуже мудрі люди, розумні дітки, і головне – це надзвичайний людський потенціал. Бо ми сьогодні можемо не мати грошей, але ми маємо страшений людський потенціал, і якщо не я, то хтось інший може прийти і реалізувати все задумане, бо в нас унікальні люди. Я набагато себе впевненіше почуваю, бо я знаю, що мої хлопці при любих ситуаціях знайдуть спосіб і зроблять. Навіть наші дітки поїдуть на олімпіаду і це зроблять. Навіть якщо немає грошей, воно зробиться з часом. Гроші, навіть якщо сьогодні маєш мільйон, ти їх використаєш. А завтра що? А я маю людей розумних, вони завтра після мене принесуть гроші і зроблять. Тобто, скільки б ти не мав грошей, вони закінчуються. А люди все зроблять. У  грошей є властивість закінчуватися, а в нас людський потенціал ніколи не закінчується. Це наше багатство.

– Розкажіть про вашу сім’ю – про доньку і дружину.

– Дружина нещодавно відсвяткувала день народження, донька успішно склала сесію, склала екзамен на посвідчення водія. Інструктор, який навчав її, каже, що не може порівняти навіть з деякими хлопцями. Вона навчалася у Львові. Менша донечка ходить у садочок, дружина – на роботі. Дуже прикро, що померла мама. Не думав, що так буде важко.

– Найскладніше, як відходять батьки.

– У мене нема мандражу, що буде. Скільки тобі дано, стільки плануй і роби. Нема такого, що стоїмо на порозі, треба щось планувати. Але не стало мами, і болить….

– Чи буде Горохівська ОТГ?

– Це вже рішення на рівні держави.

– Тож у вас вже не буде людей, які будуть розхитувати ситуації, куди йти, чи потрібно єднатися з Гороховом?

– Можливо. Це залежить від Верховної ради.

– На вас чекають більш високі посади.

– Борони Боже. За це не думаю. Нічого не планую. Ніколи не налаштовував себе, щоб у мене були вищі посади.

–  У районі нема голови райдержадміністрації. А як вам запропонують?

– Мені вже не раз пропонували. Мені цього не потрібно.

  – Чи є у місті ОСББ? Як вони себе зарекомендували?

– У нас їх більше 20. Одні – трохи краще, інші – так собі. Як і скрізь.

– На всю Україну лине слава про горохівський «Кобзарик».

– У нас є культурний потенціал. Він і буде. Різні вікові категорії його творять. Нещодавно, після звернень кількох колективів – вони просили кошти на запис  студійних програм, я подумав купити студію. Це не великі гроші. Десь 150 тис грн. Можна і ліхтаря купити, але ось приходить керівник, каже, що у нього такі талановиті дітки. На жаль, не залишилося пам’яті про їх виступи. А якби записали і залишали після себе, це було б дуже добре.

– Був у нас пленум журналістів. Обговорювали положення про створення власних мас-медіа ОТГ і навіть можливість мати радіо «Горохів».

– Думаю, це реально. Якщо приймемо таке рішення, здійснимо. Я себе відчуваю багатою людиною, бо поряд є такі містяни, з якими можна працювати і творити добру славу рідного міста.

Розмову вели

Володимир ПРИХОДЬКО,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

Фото Віктора РАЙОВА.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7.3%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (12) - 21.8%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (30) - 54.5%
Мене це не стосується. (3) - 5.5%