Одсвітила поетова зоря

Одсвітила поетова зоря

Чернецький Іван Іванович народився 23 грудня 1935 року в селі Злоєць на Холмщині. Помер 31 січня у с. Рованці – лиш Стир відділяв його останню домівку від Луцька, де український поет також мав помешкання. Про це повідомив його побратиму Йосипу Струцюку син письменника Ігор.

На минулому тижні журналісти «Волинської газети» встигли привітати його з присвоєнням пожиттєвої президентської стипендії, якої удостоївся поет Іван Чернецький від Володимира Зеленського. Був радий: «Буде на хліб, масло, для Марії та ще й на чарку для колег-письменників».
Напередодні фатального дня знову заходив у редакцію «Волинської газети». Передав для облорганізації НСПУ альманах «Рідні обрії» та антологію «Літературна Рівненщина». Взяв на прочитання у голови Спілки Ольги Ляснюк, прочитав і ось повернув книги.
У день смерті говорив зі своїм добрим приятелем, літератором і піснярем Миколою Гнатюком…
…А під обід – звістка: «Пішов у засвіти Іван Чернецький». 
Вже під час похорону дізналися, що одійшов зі світу у рідній домівці на очах дружини, говорячи з нею до самої кончини, бувши при ясній пам’яті і свідомості.
Одсвітила поетова зоря…  
Це була щира і світла людина. Звістку про цей біль Ольга Ляснюк не змогла передати без сліз…
Холмщак, який Волинь світлом доброслова, і жарту, і життєвого правдивства освятив, вже мандрує небесними дорогами. І хай Йому будуть на цім останнім шляху в поміч добрі справи, ліричні вірші, його добрі слова і любов до рідної України, зокрема, й до Одещини, Волині, а щонайперше – до Холмщини.
Вічна йому пам’ять, хай спочиває у Бозі… Співчуття дружині Марії, про яку завжди з повагою і любов’ю говорив, дітям, онукам, родині…
…У 1942–1943 роках родина Чернецьких зазнала гонінь від німецької окупаційної влади, а в лютому 1943 від рук польських шовіністів загинув батько майбутнього письменника.
У 9-річному віці Іван Чернецький помандрував аж на Херсонщину, куди було переселено сім’ю. Там, у селі Біляївка, пішов до першого класу.
1946 року на Східній Україні розпочався голод. Залишивши на Херсонщині могили діда Павла і бабці Олени, Чернецькі переїхали на Волинь.
Спочатку мешкали у Воротневі, потім у Рованцях, що поблизу Луцька.
Середню освіту Іван Чернецький здобував у Луцькій школі №1, а вищу – на історико-філологічному факультеті Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, де відвідував літературну студію.
По закінченні інституту поїхав за направленням у Старокозацький район на Одещині – працював вчителем історії та географії у селах Чистоводному та Підгірному.
Повернувся на Волинь, вчителював у селі Печихвости Горохівського району, викладав історію.
У 1964 році залишив педагогічну працю й перейшов на роботу у Волинський краєзнавчий музей.
Наступного року вдома у Івана Чернецького кадебісти влаштували обшук, вилучили з десяток віршів.
А через декілька днів збори парторганізації управління культури за вірші «Заздрість», «До питання про культ», «Смерть персонального пенсіонера» одноголосно виключили його з партії.
Пізніше Іван Чернецький працював у Луцькій міській раді, обирався депутатом міської ради першого демократичного скликання, брав участь у створенні обласної організації Товариства книголюбів, яку очолював 20 років.
Перші вірші Івана Чернецького були надруковані ще 1957 року на сторінках газет, а потім у літературному альманасі «Волинь» та у колективній збірці «Яблуневий цвіт». Дебютував поет книжкою «Заручини» (1969), що побачила світ у видавництві «Каменяр». Загалом у його творчому доробку п’ятнадцять книжок поезії та прози, з них шість – для дітей.
Член Національної спілки письменників України з 1981 року.
Лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2000).
Окремі твори перекладені російською, білоруською, польською мовами.
…Хоронили поета суботнього дня. До будинку панахиди у Луцьку, попри рідних, попрощатися з побратимом прийшли його численні друзі – письменники, журналісти, художники, співаки, музики, наукова і творча інтелігенція, бібліотекарі, представники громадськості, освітяни…
Останнім місцем спочинку поета стало кладовище с. Рованці, що за храмом святого мученика Пантелеймона. Навпроти – за болітцем, лугом, річкою Стир – видніється древній замок Любарта, де любив бувати письменник.
Вічная пам’ять Вам, дорогий побратиме, поете, митцю, добра людино, хай земля буде Вам пухом. Спочивайте з миром у Бозі.

Працівники «Волинської газети», колеги, друзі та шанувальники творчості  


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

«Боротьба влади з коронавірусом SARS CoV-2 – це…

Ефективна протидія смертоносній інфекції. (4) - 7.1%
Нездатність адекватно реагувати на загрози. (12) - 21.4%
Відволікання уваги від чогось важливішого. (31) - 55.4%
Мене це не стосується. (3) - 5.4%