Побував на трьох континентах

Побував на трьох континентах

Подорожувати із доларом у кишені – це  «божевілля», – скажете ви? «Вмію, можу, практикую», – відповість наш співрозмовник Віктор-Микола Гаврилюк з Баєва.

У  свої 24 роки хлопець відвідав 26 країн на 3 континентах, подолав літаками, автівками, кораблями, яхтами та власними ногами десятки тисяч кілометрів. Про те, де спостерігав найкрасивіше сонячне затемнення, як мріє повторити шлях відомого мореплавця, а також, де хоче житии, Віктор-Микола розповідає у цьому інтерв’ю.

– Вікторе, з чого розпочалося твоє захоплення подорожами? Чи пам’ятаєш, якою була твоя перша мандрівка?
– Усе почалося з того моменту, коли у 10 років я вступив до такої організації як «Пласт» (українська скаутська організація). Тоді я усвідомив, що настав час перетворювати свою дитячу мрію у реальність і тут понеслося…
Добре пам’ятаю свою першу самостійну подорож автостопом у Карпати. Тривала вона  не дуже довго, але то був безцінний досвід! Потім я мав ще кілька мандрівок до Молдови та Білорусі, об’їздив майже всю Україну, не був лише у Полтавській та Кіровоградській областях. Мої найбільш тривалі мандрівки – подорож навколо Балтійського моря (Польща, Німеччина, Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Естонія, Литва, Латвія, Білорусь), під час  останньої подорожі об’їхав чи не всю Південну Америку (Бразилія, Парагвай, Аргентина, Чилі, Перу) та дістався до Антарктиди.

– Пригадай найбільш цікаві моменти з твоїх мандрувань. Що особливо вразило?
– Мандруючи впродовж тривалого часу,  мав нагоду порівнювати країни та континенти, спостерігати, як змінюються краєвиди та люди. Якщо говорити про якісь конкретні локації, то найбільше вразила Антарктида. Без сумніву, це найкрутіше, що я бачив у своєму житті! Неймовірні емоції викликало древнє місто Мачу-Пікчу, каскад з 257 водоспадів Cataratas do Iguaçu на кордоні  Аргентини та Бразилії, льодовик Поріто-Морено, гори Торрес-дель-Пайне у Чилі, острів Вогняна Земля, фіорди Норвегії. Окрім цього, мав нагоду спостерігати унікальні природні явища – полярне сяйво у Швеції та 100-відсоткове сонячне затемнення у Чилі. Це ті відчуття та емоції, які неможливо передати словами.
Якщо говорити про побут та людей, то чогось незвичного або нетипового я не зустрів. Люди скрізь однакові і проблеми та переживання у них теж схожі. Однак усе у цьому світі відносне і в кожного своя система координат. До прикладу, якщо ми думаємо, що у нас, в Україні, погані дороги, то десь їх немає взагалі і люди радіють кожному клаптику асфальту.

– Нещодавно зустріла в одного тревел-блогера таку фразу: «Коли ти їдеш до Франції лише для того, щоб залізти на Ейфелеву вежу, або летиш до Єгипту заради селфі на фоні пірамід, десь у світі плаче один досвідчений мандрівник». На твою думку, як краще пізнати країну, відчути її колорит – обрати звичний туристичний маршрут чи подорож маловідомими місцями?
– Однозначно, якби я був у Парижі, то сходив би до Ейфелевої вежі або відвідав піраміди, будучи у Єгипті. Однак подорож не має обмежуватися лише стандартним туристичним маршрутом або, тим паче, відпочинком у готелі. Аби по-справжньому відчути атмосферу міста, слід відвідати усі визначні місця, а також прогулятися маловідомими вуличками, поспілкуватися з місцевими. Усе має бути в комплексі. Саме так можна побачити справжнє життя міста і відчути чим воно «дихає».

– Чи був такий момент, коли впродовж твоїх тривалих та складних мандрівок ти казав собі: «Стоп, досить»?
– Так, звісно, були якісь паузи або певні моменти вигорання. Це цілком нормально і відбувається не від втоми, а, радше, від одноманітності. Якщо подорож доволі тривала – рано чи пізно настає момент, коли вона стає рутиною. Тоді потрібне якесь перезавантаження власного я.
Також складно подорожувати, коли в Україні відбуваються якісь тривожні події. Ти думаєш «Я маю щось вдіяти, я маю бути там…».

– Кажуть, що після подорожей люди стають іншими, не такими як були досі. Ти відчуваєш у собі якісь зміни?
– Ні, мої життєві погляди або цінності зовсім не змінилися. До того ж, подорожуючи, у мене не було якоїсь надважливої мети – відшукати сенс життя або знайти себе. Я просто подорожував і насолоджувався, ділився власним досвідом з іншими. Це трапилося і я за це вдячний.
– Вікторе, ти багато подорожуєш, але завжди повертаєшся додому. Чи є на Землі таке місце, де б ти хотів залишитись?
– Хочу жити лише в Україні. Але, якщо поміркувати, де ще, окрім України, я міг би жити… Напевно, це Буенос-Айрес. Місто доволі цікаве та різноманітне, там проживає третина усього населення Аргентини, а це усього-на-всього 20 млн людей! Різні райони Буенос-Айреса – наче різні міста. Там сучасні хмарочоси органічно поєднуються із будинками у неоколоніальному стилі, і це просто вражає. 

– Українці мало подорожують. Напевно, ментально склалося так, що наші люди звикли інвестувати у матеріальні речі, такі як ремонт будинку, одяг, їжа. Як думаєш, чи можна це змінити?
– Слід розуміти, що ми – пострадянське суспільство. Наші батьки народилися і жили у тоталітарній країні, подекуди навіть не могли виїхати за межі своєї області. Для того, щоб українці стали мандрівною нацією,  має відбутися зміна поколінь, переосмислення суті буття, підвищення життєвого рівня, усе має бути поступово.
Хоча Україна – це вже давно європейська держава, а не шмат совка. Сучасні тенденції доволі позитивні, до прикладу, за кількістю автостоперів наша країна посідає одне з перших місць у Європі. Сьогодні у нас є все для комфортних мандрівок – лоукости (дешеві авіаквитки), безвіз та купа тревел-блогерів, які на власному прикладі демонструють, що можна подорожувати легко та бюджетно.

– Що порадиш мандрівникам-початківцям?
– Моя головна порада: піднятися з дивана і почати щось робити. Той, хто має бажання, шукає можливості і головне – знаходить їх! Звісно, не радитиму для початківців вирушати у тривалу мандрівку, все має відбуватися поступово. Для початку дуже важливо обрати тип подорожі, який підходить саме тобі.

– Які речі мають бути в наплічнику туриста, який планує тривалу подорож?
– Найперше, це зручний рюкзак і хороше взуття, а також телефон. Куди ж без нього? Загалом це найнеобхідніше. Щодо коштів, то не існує мінімальної суми або ліміту грошей, із якими можна вирушати у мандрівку. Це особисто моя думка, хоча все залежить від зони комфорту. Для мандрівників, які планують ночівлю на природі, рекомендую захопити спальник та каремат.

– Куди буде твоя наступна подорож?
– Дуже хочу побувати в Азії, можливо, це буде Індія. Також мене вабить арабський світ. Хочу на власні очі побачити виверження вулкану, відвідати Австралію, Нову Зеландію, у планах також Японія, Аляска, Каліфорнія, Ісландія. Мрію дістатися до Кейптауна і зробити це, як свого часу відомий мореплавець Васко да Гама – морським шляхом, обійшовши усю Африку. Не можу сказати, коли відбудеться наступна мандрівка, адже життя занадто непередбачуване. Але знаю, напевне, що нова подорож не змусить довго чекати.

Ольга ЦУЗ.

Фото з архіву Віктора-Миколи Гаврилюка.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (14) - 35.9%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (7) - 17.9%
Буду підпільником (7) - 17.9%
Ми приречені на поразку (3) - 7.7%
Мене це не стосується (5) - 12.8%