Гордість поєдналася з тривогою

Гордість поєдналася з тривогою

Є люди, які надовго запам’ятовуються з першої зустрічі. До таких належить і Валентина Усова зі Старої Вижівки.

Вона охоче відгукнулася на наше запрошення стати передплатницею «Волинської газети», коли минулої осені ми побували в цьому селищі на День передплатника. Жінка з веселим вогником в очах коротко оповіла про себе та родину. Водночас не приховувала своєї тривоги за старшого сина Романа, котрий став професійним військовим та зі зброєю в руках боронить нашу землю на східних рубежах від російських зайд путінського покрою. В одній з кімнат мама з гордістю за сина показує нам його нагороди. 
Коли на початку року ми розігрували призи серед платників, квитанція Валентини Усової однією з перших потрапила до рук Заслуженого працівника мистецтв України, директора українського академічного обласного музично-драматичного театру Анатолія Гливи, якого на своєрідну роль модератора запросив головний редактор видання Володимир Данилюк. Передплатниця стала володаркою солодкого призу.
Нещодавно ми завітали до нашої шанувальниці та доставили виграний мішок цукру. 
«Такий подарунок приймаю з радістю, – з посмішкою зустрічає нас Валентина Іванівна. – Буде з чого самогонки вигнати на синове весілля». 
«То підніміть тост і за здоров’я добрих друзів нашої газети: керівника приватного сільськогосподарського підприємства «Рать» Луцького р-ну Віктора Шумського та директора приватного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» Ростислава Новосада. Саме вони на спонсорській основі надали газеті солодку продукцію», – у тон, жартома, відповідаємо. Та цікавимося, коли женитиме сина?
– Весною, – одказує передплатниця. – Має дівчину з Володимира-Волинського, де син служить у 14 Окремій механізованій бригаді ім. короля Данила Галицького. Я ще й не бачила… Головне, аби синові подобалася та людиною була файною. Окрім старшого, маємо ще одного сина Івана та дочку Таню, яку принесли Ангели в Тетянин день. Школярка ще, у восьмий клас ходить. Хлопець одружений, тож і внучкою Златою нас із чоловіком порадував. Тішимося, що й невістка Світлана, педагог за освітою, прихильна. Любляться молодята, як голуб’ята. 
Працює Валентина Усова на місцевій автозаправці. Жартома кажемо, що вона чимось нагадує героїню відомого радянського фільму шістдесятих років минулого століття «Королева бензоколонки», автором якого став Петро Лубенський, а режисуру зробили Олексій Мішурин та Микола Літус. У свій час ця кінострічка збирала чималі аудиторії глядачів. Валентина Іванівна не заперечує,  але уточнює, що роками трохи старша. Народилася та зросла в сусідньому с. Нова Вижва, а тепер ось доводиться жити в Старій Вижівці. Сімнадцять літ невісткувала. Жодного поганого слова свекруха від неї не почула. Хіба ж можна? Вона для неї чоловіка вигляділа. Не лише гарного, а ще й роботящого та хазяйновитого. Чуйного батька дітям і люблячого дідуся Златі.



Нині сімейство Усових – Ігоря Володимировича та Валентини Іванівни – обзавелося власною добротною двоповерховою оселею. Не все ще завершено, та це з часом. На все своя пора. Валентина Іванівна зустрічає нас на новій райцентрівській вулиці, що отримала назву Злітна. Можливо, не випадково? Хто зна, чи  у майбутньому звідси не стартуватимуть у небо майбутні керманичі зорельотів? Життя повне сюрпризів та несподіванок. Коли поспитали жителів селища, де така, вони подивувалися: мовляв, уперше чують таку назву. Добре, що натрапили на родичку Усових, тож довго не блукали. Середульший Іван відмовляється від нашої допомоги і заносить мамин подарунок у комірчину. Тепер буде чим солодити чай Златусі-золотусі. 
– Дві невістки було в одній хаті, – каже наша читачка. – Повна Кайдашева сім’я. Бог тільки від сварок відвертав. Хоч і тулилися, але ладилися. Важко без свого кутка, але жити треба і миритися з тим, що є. То я була в невістках, а тепер уже сама у ролі свекрухи. Життя різними боками до людини повертається. Шкода, що чоловіка сьогодні нема дома. Він працює в місцевому профтехучилищі, керівник групи.
Чистота та порядок щоякнайкраще засвідчують, що в оселі живуть гарні господині. Доглянутий і город, з якого вже прибрали більшість овочевих культур. Лишилося кілька головок капусти. Валентина Іванівна готова обдарувати і нас. Знаємо, що пропонує від чистого серця. Та, все ж, відмовляємося. Спокусилися тільки кількома фруктовими плодами. 
– Це поєднання яблука і груші, – пояснює нам. – Досить смачні. Посадили разом із чоловіком, коли перебралися сюди. Дерево ще молоде, тож плодів ще не багато.
Коли вже збираємося в дорогу, жінка щиро запрошує на гостину, коли ще будемо у Старій Вижівці. А ще зізнається, що «Волинська газета» цікава і їй подобається. Так що читатиме і в році майбутньому. 
Ці слова довго грітимуть душу кожного, хто причетний до творення «Волинської газети».

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: призерка газети Валентина Усова; молоде сімейство; новозведене обійстя. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (14) - 40%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (6) - 17.1%
Буду підпільником (6) - 17.1%
Ми приречені на поразку (2) - 5.7%
Мене це не стосується (5) - 14.3%