Три дерева з Угринова

Три дерева з Угринова

На початку року ми писали про авторський проект молодої фотохудожниці Марічки Островської (Ковальчук) «Стовп за вікном, або життя, як є».Тоді старі віконні рами з «хатніми» та «вуличними» світлиномитями багатьох відвідувачів спонукали до спогадів. Декого повернули на рідні вулички Угринова (села на Горохівщині). «Виставкова колекція молодої фотохудожниці не тільки оригінальна за змістом, а й високогуманна і благородна за суттю – привертає увагу до Атлантиди Українства – селянства, його життя, якого не хочуть бачити ні олігархи, ні вгодовані політики, а ще повертає у дитинство, – акцентувала «Волинська газета» – На цій зупинці Пам’яті кожен може присісти на розписану фарбами лавку і заболіти болем простих людей». І ось нова зупинка. Так співпало, що на цій же розписаній лавці присідає художник Іван Бойко (див. фото на сайті) і ми ведемо діалог про нову роботу Марійки Островської-Ковальчук. На цей раз вона виставила чотири стіни підфарбованих зрізів ялини чи сосни, майданчик пеньковитих стільчиків і столу (у ньому закарбувався чийсь профіль), колону пеньків у сіні. Знову незвичний авторський «погляд на світ», що спонукає до розмислів. Багато говориться і пишеться про ліс, його збереження. Усі екологи і громадськість б’ють у дзвони. Чи не актуалізує цю тему й мисткиня? Деревні зрізи, на яких навіть груба пилка не затерла річних кілець, приворожують.

– Скільки ж років цим деревцям? Було… – пробую порахувати кілечка.


Подекуди ці круглики підмальовані, мов обличчя яких красунь. Зірочками і сонечками… По-модному…Що ж цього разу хоче сказати мисткиня? Напис на стіні «Дай, Боже, твоїм дітям тоже. Народна мудрість» не вельми прояснюють її замисел. Це «зрізання», погодьтеся, не найкраща побажанка людям. І віршований заголовковий оксюморон «Беріг – Оберіг!» ясності не додають. Оскільки Марійка авторка поетичної збірки («для товаришів» – М.О-К., книга вийшла тиражем 500 примірників), то й цього разу думкорух задає віршем:

Стеляться орнаментом долі не долі.

Твої і мої, жіночі і чоловічі, всіх-при-всіх!

Добром світиться енергія в небо, а з неба нам – Сонце-Сонечко.

Сварожич то молодий, то старий гріє душі і серця до любови всякої,

Тілесної і духовної, Казку говорить про матір Берегині і батька

Дажбога і нас Дітей.

Вони бережуть нас від того, що нам не треба і дають натхнення,

Силу в життя, віру у вище, незвичайне і прекрасне…

Дайбоже!


За віршем – припис-порада: «Сучасний світ набагато більше відкритий для різної Любові, яка має багаті, молоді, позитивні емоції і відчуття. На жаль, є і негативні наслідки… Отож закликаю всіх ОБЕРІГАТИСЯ контрацептивами, щоб любов була чиста і вічна!!!» Ось таке сучасне «концептуальне» чи «контрацептивне» мистецтво… Важкозрозуміле для невтаємничених… Адже сприймається (навіть для асоціативного розуму) багатогранно – позрізані ліси, підмальовані людські обличчя, сонечка, просто крапки, навіть багатокрап’я… А з огляду на віршороздум’я, то уява і взагалі мандрує у прачаси до старих богів… Але годі вже. Як на мене, ця «важка зупинка» Марічки Островської-Ковальчук вельми тривожна і для самої авторки, і для сучасного мистецтва взагалі. Але погоджуюся, що застережного ефекту бодай через таке мовчазно-горласте кричання авторка таки досягла.

 Основою «зрізової виставки» стали три деревця, що росли біля Угринівської ЗОШ, де й навчалася мисткиня і навіть прилунковлювала свого часу саджанці… Цьогоріч цей шкільний лісочок проріджували і ось він втрапив у «зрізонуте мистецтво». Не знаю, як  навіть трактувати це словечко чи мистецьковий прямунок, яким ідуть сучасні творчники? Думаю, це відзеркалення якогось великодержавного легковаження творчими долями, до якого молодість кричить зрізаним мовчанням…

Скільки ж літ йому вже? Лічу кілечка рочків на «сонечках», що колись росли деревцями біля Угринівської школи на Горохівщині Волинської області, де бігало Маріччине дитинство.… Скільки ж літ вже цьому «концептуальному» болю мисткині, як дізнаєшся?..

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото автора: три деревця з Угринова.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (8) - 32%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (4) - 16%
Буду підпільником (5) - 20%
Ми приречені на поразку (2) - 8%
Мене це не стосується (4) - 16%