У протилежному напрямку

У протилежному напрямку

Якщо на початках боротьби за Незалежність мітинги та демонстрації проходили на Замковій площі, згодом починалися на Театральному майдані і закінчувалися на Київському, то у 2013 р. організатори вирішили рухатися в протилежному напрямку. Доволі символічний сценарій, адже за звичною програмою досягали якихось результатів. А на що розраховувати тепер?

9 квітня в Луцьку відбулася бурхливо анонсована акція під назвою «Вставай, Україно!». Щоб укотре проголосити заяви про «краще життя», «європейський вибір», «відставку Януковича» і «дострокові президентські вибори», до обласного центру Волині по обіді прибули керівники фракцій меншості Верховної Ради України: Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок і Віталій Кличко. Щоправда, у розкладі роботи парламенту цей день передбачався для роботи в комітетах, але, як відомо, народні депутати нинішнього скликання частіше зривають роботу найвищого законодавчого органу держави, ніж беруть у ній участь.
Гості з Києва приїхали на Київський майдан із певним запізненням, у чому винним визнали поганий стан доріг. Насамперед, поспілкувалися з представниками мас-медіа. Коли почули фразу «Камери готові!» (тобто запрацювали телевізійні камери), Олег Тягнибок почав говорити про «національну мобілізацію» та вимоги парламентської опозиції. Поскаржившись на провокації з боку опонентів («намагаються навіть залізти всередину опозиції»), сказав, що рано чи пізно вони досягнуть поставленої мети, навіть усупереч спробам провести «псевдореферендум» замість «народного волевиявлення».
Арсеній Яценюк переконував, що «тільки в боротьбі може бути перемога». Головна мета – «не тільки звільнення Юлії Тимошенко, але й підписання угоди з Європейським Союзом та відставка Президента Януковича».
Віталій Кличко завершив 10-хвилинний брифінг, зауваживши: «Ми бачимо тисячі людей, які знають, що потрібно боротися… Ми як політики – інструмент у руках людей, але розуміємо: без підтримки людей не зможемо нічого зробити. Тут, у Луцьку, ми отримаємо завдання, що потрібно робити далі».
І поки колона прихильників головних опозиціонерів, підсилених місцевими лідерами, прямувала проспектом Волі та через гучномовці декларувала свої цінності, на Театральному поволі збирався люд. Різний. Було помітно чимало правоохоронців на чолі з новопризначеним начальником луцької міліції (полковник недавно прибув із Києва). Снували якісь серйозні чоловіки в цивільному. Біля підніжжя монумента представники ветеранської організації учасників ОУН і УПА вимагали засудження комунізму та визнання героїзму українських повстанців. Юні прапороносці (схоже, студенти якогось технікуму) розгортали різнокольорові стяги «Батьківщини», «Свободи», «Фронту Змін» та «УДАРу», а за їхніми спинами піднімалися доволі екзотичні, але поодинокі полотнища Європейської партії та Конгресу українських націоналістів. Люди старшого віку переважно сиділи на лавках, пам’ятаючи, що «в ногах правди немає» та шукаючи знайомі обличчя. Серед них помітили, наприклад, розжалуваного з усіх партійних постів колишнього лідера волинської «Батьківщини», голову бюджетного комітету облради Анатолія Грицюка. Прийшов подивитися на нову генерацію опозиціонерів і шанований в області лікар, один із основоположників Руху, екс-заступник представника Президента у Волинській області Євген Шимонович…
Словом, скористалося нагодою «вживу» подивитися на тріумвірат опозиціонерів та на власні вуха почути їхні промови чимало охочих. Щоправда, голосна патріотична музика, яку цілими тоннами децибелів видавали привезені вантажівкою з київськими номерами колонки, прикріплені до металевої сцени (змонтована фахівцями зі Львівщини), дещо заважала предметному обмінові думками та торгівлі книжками й сувенірною продукцією, яку розгорнули на майдані охочі до заробітку демократично налаштовані підприємці. 
«Ідуть! Ідуть!» – за кілька хвилин до 17.00 почулося на майдані. Серйозні молодики зі слухавками на вухах та мікрофонами в рукавах верхнього одягу почали віддавати якісь команди своїм підлеглим, котрі зробили широкий коридор до підніжжя сцени. Ним догори піднялися Арсеній Яценюк (який відкрив мітинг і на правах господаря представляв усіх доповідачів), Віталій Кличко та Олег Тягнибок. І поки вони переводили подих, неподалік група протестувальників, котра несла попереду колони довжелезний синьо-жовтий прапор, почала чомусь скручувати його в трубочку. Натомість молоді хлопці розгорнули транспарант: «Юля – наш Президент».
Про саму Юлію Володимирівну, до речі, київські гості говорили мало. Найбільше, як це не дивно, згадував про лідера «Батьківщини» представник іншої партії з Волині, депутат облради від структури «За Україну!» Ігор Гузь, розповідаючи, як 2010-го у присутності тодішнього кандидата в Президенти України Юлії Тимошенко на цьому ж майдані обіцяв: «Ми – не здамося!».
Правда, якщо пригадати масові заходи за участю Леді Ю., то слід підкреслити її унікальну здатність одразу увійти в довіру фактично до кожного присутнього. Чого, наприклад, вартує її фраза: «Дорогі мої волиняни! Якби ви знали, як я вас люблю… Всіх і кожного!». Без Юлії Володимирівни в чоловіків-опозиціонерів шарму явно поменшало, тому, відкриваючи захід, Арсеній Яценюк тричі вигукнув «Слава Україні!», на що почув відповідь: «Героям Слава!». Особливого тут немає нічого, бо подібними закликами народ обмінюється на стадіоні «Авангард» чи не під час кожного офіційного матчу рідної «Волині»…
Послідовність виступів була наступною. Спочатку Арсеній Петрович пояснив, у чому суть акції «Вставай, Україно!» і з якої причини вона закінчиться дуже скоро – вже 18 травня в Києві. Потім надав слово Віталієві Кличку, який більше торкався економічної проблематики та особливо пошкодував сотні тисяч українців, котрі змушені перебувати на заробітках за кордоном. Чемпіон світу з боксу серед професіоналів за кількома версіями та лідер «УДАРу» також підкреслив, що опозиціонери зроблять усе можливе, аби закон в Україні був одним для всіх, а також особливо наголосив, що першої перемоги вже досягнуто: народні депутати натискають на кнопки для голосування власноруч. Щоправда, після промови Віталій Кличко залишив сцену, сів до якогось добродія у білий джип «Тойота» з волинськими номерними знаками і поїхав у невідомому напрямку (повернувся до соратників по опозиції лише через годину прямо в телестудію).
Далі настав час керівника облорганізації «Свободи», народного депутата України Анатолія Вітіва. Він традиційно покритикував чинну владу та її представників, розповів про намагання захопити торф’яну галузь не тільки на Волині, а й у сусідній Рівненщині, а також затаврував ганьбою «злочинну медичну реформу, яка силоміць прив’язує людей до якихось міфічних округів». Покритикував Анатолій Миколайович за участь у «нелегітимному засіданні на Банковій» народних депутатів Степана Івахіва, Ігоря Єремеєва і Сергія Мартиняка. 
«Молодий хлоп» (як представив Ігоря Гузя Арсеній Яценюк), який на минулих виборах у Ковельському округу до заповітного мандата не набрав лише 800 голосів, також розкритикував «клімчуків, януковичів, азарових та іншу нечисть», і теж затаврував ганьбою парламентарів-мажоритарників від Волині: згадав не тільки панів Івахіва (якому програв на виборах), Єремеєва і Мартиняка, але й представника Луцька в Верховній Раді України Ігоря Палицю.
Народний депутат України від списку «УДАРу», лучанин Юрій Савчук (Арсеній Петрович сказав, що він особливо наближений до Віталія Кличка) говорив коротко, що можна пояснити відсутністю досвіду публічних виступів. Зауважив, що присутні «зібралися, щоб зробити добро для України».
Олег Тягнибок був у своєму репертуарі. Заявив, що «при владі – банда» і що «наші політичні сили мають більшу підтримку, ніж представники влади». Дісталося також неконкретизованим «братчикам Азірова». Ледь вождь «Свободи» завершив, як розміщений неподалік транспарант про «Юлине президентство» також скрутили в трубочку.
Арсеній Яценюк скористався підсумковим словом, привітавши всіх із поверненням на волю Юрія Луценка, якого він «дуже поважає за те, що не став на коліна». Він також запевнив, що опозиція володіє реальним планом політичних та економічних змін у країні.
Після цього народ поволі почав розходитися. Гості та їхні волинські представники вирушили на телебачення, а за ними поїхали чорні джипи фірми «Тойота» з трьома сімками на номерних знаках. Де відбулася вечеря і хто брав у ній участь, наразі невідомо. В усякому випадку, дорога Арсенія Яценюка, Віталія Кличка і Олега Тягнибока пролягла у бік Рівного, де 10 квітня відбувся черговий мітинг.
А люди, дві години послухавши промовців під музичний супровід та акомпанемент дрібного дощу, розійшлися по домівках. Середа почалася як завжди.
Володимир ДАНИЛЮК. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (14) - 35.9%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (7) - 17.9%
Буду підпільником (7) - 17.9%
Ми приречені на поразку (3) - 7.7%
Мене це не стосується (5) - 12.8%