Якість знань – основа основ

Якість знань – основа основ

На території Городищенської громади десять освітніх закладів плюс одна музична школа. Вона мистецького характеру. Працює вісім садочків. Один з них перебуває на капітальному ремонті, а ще в одному працює лише одна група. Працює дев’ять бібліотек, у тому числі дві в Сенкевичівці – одна для дорослих, друга для дітей.

Більшість  населених пунктів мають будинки культури, де в основному працюють профільні спеціалісти. Ковідна ситуація дещо пригасила вогник культурно-масової роботи. Незважаючи на те, що деякі населенні пункти доволі віддалені від городищенської столиці і в них проживає незначна кількість жителів, поки що заклади освіти функціонують повноцінно. «Сподіваємося, що такий режим протримається до кінця навчального року», – почули від керівниці гуманітарного відділу Тетяни Міндюк, з якою і розмовляємо про заклади під її орудою.
– Демографічна ситуація, як і в багатьох інших громадах, бажає бути кращою, – розмірковує Тетяна Іванівна. – Вона спричинена доволі низькою народжуваністю, через що наповненість класів у деякій частині освітніх закладів, можна сказати, є мізерною. Основна наша увага нині прикута до якості освіти. Без її поліпшення ми не зможемо рухатися вперед, надати ритмічного розвитку державі до світового прогресу. Коли класи повні, тоді вони мають можливість конкурувати між собою та навіть змагатися, що допомагає розширювати освітні горизонти та рости у творчому плані. Сподіваюся, що ми все-таки матимемо можливість забезпечити високу якість освітнього процесу нашим здобувачам та створити для них відповідні умови. Мова йде про якісний Інтернет, ступеневу систему, спортивні зали, відповідні заклади харчування. Над цими питаннями нині посилено працюємо.

– Від голови громади ми почули, що один із ваших садочків потребує ремонту. Якого населеного пункту це стосується?
– Це в с. Чаруків. У цьому дошкільному закладі освіти ми поки що зробили демонтаж окремих конструкцій. Нині працюємо над проєктом його поліпшення. У подальшому проведемо тендер. Фірма, яка стане його переможцем, і завершить ремонтні роботи, що значно поліпшить не тільки умови перебування вихованці, а й естетику закладу.
Що стосується дошкільнят п’ятирічного віку, то вони в нас охоплені дошкільною освітою. Ми організували для них групу підготовки дітей у приміщенні Чаруківського ліцею. Її сьогодні відвідує одинадцять п’ятирічок. Саме це є добрим стартовим майданчиком для майбутнього шкільного довготривалого процесу.

– Що можете сказати з приводу Нової української школи, забезпечення її учнів навчальними посібниками та оргтехнікою?
– Нова українська школа працює в усіх наших закладах освіти. Кожен з них був забезпечений усіма необхідними матеріально-побутовими засобами.  У попередні роки за програмою співфінансування нам для Нової української школи виділяли кошти субвенції, решту додовала громада. Усім ми купували комп’ютерну техніку, меблі, забезпечували інтеративними дошками, телевізорами, дидактичним матеріалом. Торік ситуація з півфінансуванням дещо ускладнилася. Та, попри те, всі п’ять наших закладів для першокласників були забезпечені меблями, новими партами, у класах поставили комп’ютери та смарттелевізори. Так що всі мають можливість користуватися комп’ютерною технікою. Придбати техніку для неповних класів Нової української школи у нас не було можливості. Та завдяки коштам колишнього Горохівського р-ну  змогли в Бережанківський заклад купити інтеративну дошку, закупити ноутбук, закупити три в одному, незважаючи на той факт, що було лише троє першокласників. Все одно ми змогли забезпечити цей малокомплектний заклад усім необхідним. Певна заслуга у цьому і депутата названої районної ради минулого скликання Аркадія Шостака. У такому плані працюємо, аби на сто відсотків забезпечувати заклади освіти усім необхідним.

– Як складається ситуація у цьому році?
– Поки що невідомо, які кошти отримаємо з освітньої субвенції, але надіюся, що знову працюватимемо за програмою співфінансування. Дбаємо про те, щоб  заклади освіти були повноцінними. Бо ж маємо і малокомплектні школи, приміром, гімназію у Жабче. Зараз там навчається лише шістнадцять діток. Безперечно, що цей заклад ми оптимізовуємо. Троє першокласників переведемо у Колодеженський ліцей, в якому забезпечені умови відповідно до вимог Нової української школи.

– Ви очолюєте досить важливий у соціально-виховному аспекті напрямок роботи у громаді. Скажіть, будь ласка, хто Ви за освітою? 
– За освітою вчитель української мови та літератури, у минулому директор Бережанківської школи. Двадцять три роки пропрацювала у закладі, десять років директором, три роки заступником. У моєму похідному архіві двадцять три роки безперервного педагогічного стажу та ще три роки на нинішній посаді начальника гуманітарного Городищенської сільської ради.



–  Яка назва вишу, в якому Вам вручали диплом професіонала?
–  Диплом отримувала у Волинському державному університеті імені Лесі Українки з рук відомого літературознавця Олександра Рисака, який багато уваги приділив вивченню спадщини Лесі Українки, щиро шкода, що рано пішов із життя. Він був у мене деканом.

–  Тож Вам пощастило здобути хорошу школу лесезнавства, чим маєте повсякчас пишатися.
–  Це і справді так. Я ж все-таки філологиня (посмішка, яка осяває обличчя співрозмовниці яскраво відсвічує її гордість до приналежності обраного фаху). Цікаво, що вступала я до Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки, а диплом засвідчив, що закінчила однойменний державний університет. Хоча у ньому зазначена спеціальність вчителя. Філологів тоді в помині  не існувало. Йшов усього-на всього 95 рік минулого століття.

–  У нашій розмові не зайве почути про кадровий потенціал закладів освіти територіальної громади.
–  Відразу обмовлюся, що в нас кваліфікований кадровий потенціал. Старші педагоги досить досвідчені. Важче з молодими спеціалістами. Щороку до нас, можна сказати, приходять, буквально, одиниці молодих дипломованих спеціалістів. Позаторік мали лише двох вишівських випускників, а в минулому – у двічі менше. Для наших десяти закладів це крапля в морі. Якщо подібна тенденція збережеться, то навіть не професіоналу висновки можна робити невтішні. Добре, що поки що виручають пенсіонери, які працюють за строковим договором. Але у зв’язку з оптимізацією плануємо провести своєрідний, в якійсь мірі навіть дещо сумний, ритуал прощання з ними. Хочемо щиро подякувати їм за роботу, оскільки в оптимізованих закладах залишаться молоді педагоги. Хоча на сьогоднішній день і відчуваємо кадровий голод. Як це не прикро визнавати, але молодь чомусь не хоче йти в сільську місцевість і працювати вчителем.

– Але ж є кілька але. У цьому сенсі ще якось вигородити можна молодих містян, а чому лякаються сільські діти? Тих самих клопотів, які спізнали змаленьства?
– Мені важко щось сказати, але факт лишається фактом. Тепер важко знайти спеціаліста танців, фахівців мистецтва, у тому числі й музичного. Подібне стосується вчителів іноземної мови та хімії. Та живу надією, що в цьому році ми цей кадровий голод трохи втамуємо завдяки оптимізації. Що стосується керівників наших освітніх закладів, то вони досить досвідчені. Молода очільниця лише в Угринові, яка перемогла в конкурсі. У Бережанці  –  вже з трирічним стажем директор, але постійно вчиться, шукає щось креативне, цікавиться всіма новинками та альтернативними формами навчання. Це керівник, який першим вивчив дистанційні освітні платформи та як з ними можна працювати. Навчив свій колектив, а ще, крім того, організував заняття для директорів та їх заступників з інших навчальних закладів. Ми провели нараду з відповідним ухилом і проговорили питання дистанційного навчання, яке має відбуватися на належному якісному рівні. Порівняно молодий керівник і в Угринівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Ольга Романюк. Торік Ольга Леонідівна виграла конкурс і була рекомендована на цю посаду. Вона досить креативна, займається самовдосконаленням. Два тижні побула на курсах, навела лад з нормативною базою закладу. За короткий період часу впорядкувала також усю документацію. Постійно цікавиться усіма новинками. За ходом розповіді додам, що директорів ми призначаємо тільки за результатами конкурсів.

– Змоделюймо ситуацію, яка може завтра стати реально. У громаду раптом приїхали представники Міністерства освіти та науки України. Яку школу Ви запропонували б їм подивитися?
– Я вам хочу сказати, що за останні три роки кардинально змінилося лице угринівського закладу. Прекрасно сьогодні дивиться і городищенський заклад, де зроблено ремонт харчоблоку, організовано відділення для Нової української школи, досить оригінальне оформлення самого коридору. Але навіть і ті, які до нас перейшли з нового року, на належному рівні, гарно зроблений дизайн у Чарукові, тут творчий колектив, хоча є ще над чим працювати. Тож надіємося, що з часом у нас буде потужна освітня система.

– Вона у великій мірі залежатиме і від вчителів-новаторів.
–  Так, звичайно, але не тільки від вчителів-новаторів. У нас прекрасні результати праці та творчості багатьох педагогів. Для прикладу взяти Володимира Зарубка з Городища. Він ще досить молодий. Володимир Павлович за фахом хімік, створив предметний кабінет, де є інтерактивна дошка, за короткий період став вчителем вищої категорії. Його залучають до Всеукраїнських конкурсів у складі журі. У попередні роки вихованці цього педагога були переможцями не тільки другого, а й третього етапу олімпіад, а ще показують високі результати на ЗНО з хімії. Зараз одна з нещодавніх випускниць Володимира Зарубка поглиблює свої знання з хімії у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Досить такі вагомі у нього здобутки. Щоправда, тепер він працює ще й в одному з закладів обласного центру за сумісництвом. Ми ним пишаємося, це наша гордість!
Нашою гордістю є і Микола Сидорчук. Микола Васильович –  учитель української мови та літератури Городищенського закладу. Це людина-поет, досить творчий, досвідчений, креативний. Має звання вчителя-методиста. З нього ми беремо приклад. За свої роботи поетичного змісту минулоріч визнаний номінантом обласного конкурсу. Творчим підходом до організації освітнього процесу Нової української школи відзначається і його дружина Раїса Петрівна.

– Шкільну тематику розкрили добре, але під Вашою опікою і об’єктиви культури. Читачам «Волинської газети» цікаво дізнатися про діяльність цих закладів на теренах територіальної громади.
– Гордістю нашої громади є зразковий хореографічний колектив «Сузір’я»  при будинку культури с. Несвіч. Ним займається хореограф Богдана Штефанеса. Завдяки їй цей колектив удостоювався призових місць і на Всеукраїнських конкурсах «Селянські зірочки». Її хореографічна композиція «Каченята» здобула перше місце. У травні цього року він буде підтверджувати своє звання зразкового. Творчо працюють також директор та художній керівник Городищенського будинку культури, котрі беруть участь у різноманітних конкурсах. Керівничка цього закладу Лариса Мороз демонструє свій виріб з соломи на обласному конкурсі, присвяченому Великодню. Цими днями отримали інформацію, що бібліотекар Оксана Вінчук з с. Шклінь у конкурсі, приуроченому творчості Лесі Українки, нагороджена подякою за декламування віршів співачки досвітніх вогнів. Маємо народний колектив і в с. Жабче. Багато про нього ще не розкажу, бо він став нашим не так давно. Серед відомих колективів вокальна група «Любисток» з будинку культури с. Городище. Без неї не обходиться жодне свято громади.
У цьому році через карантин обмежили кількість заходів. Раніше вони відбувалися досить часто. Інтерес проявляли жителі до фестивалю «Млинці», що його організовували культпрацівники у Городищі. Залучили й інших працівників культури до оформлення української хати, а ще вони готували млинці з різними начинками, окрім того, презентували свою роботу, яку довелося також захищати. Думаємо організовувати його і майбутньому, але поки що стримують карантинні умови.

– Хто ж автор найкращого та найсмачнішого млинця?
– Найкращий млинець виявився у художнього керівника Несвічівського будинку культури Ірини Філіпчук. Але найкраща ятка в оформленні та приготуванні належала Ларисі Мороз та її працівникам з Городищенського будинку культури, яка й отримала призи за перше місце. Усі учасники млинчик-фесту нагороджені подарунками. Різноманітні заходи  та спортивні змагання, зокрема, «Тато, мама і я – спортивна сім’я» відбувалися. Переможців знову-таки винагороджували. Подібні заходи розпочинаються о 10-й ранку і закінчуються пізно ввечері дискотекою. Це стосується і днів села, які ми провели вже в Михлині, Несвічі, Угринові. Найцікавіше, що захоплює людей, це святкова лоторея. Переможці мали можливість у подарунок отримати телятко чи підсвинка. Це мотивувало людей купувати лоторею. Не обходилося і без частування юшкою, тортами та пиріжками, як це відбувалося в Михлині. Не обходилося і без міцного частування. Адже гості приходять, бажають повеселитися та гарно провести час. Приїжджали люди і з інших населених пунктів та р-нів. 

– Ми б, думаю, також відгукнулися на запрошення.
– Якось ми з вами не мали контактів. Відтепер будемо повідомляти. Але анонс про якийсь захід ми постійно розміщуємо на сайті нашої громади. Ось Дмитро Юрійович (заступник голови громади) нагадав, що на своєму сайті ми розповідаємо про людей громади. Ці функції покладені на Галину Бакош – працівницю гуманітарного відділу, яка відповідає і за нашу сторінку у Фейсбуці. У неї є проєкти, які, можливо, і незнанні в Україні, але досить знаними у нас. І вже сьогодні ними цікавляться. Гарна розповідь, зокрема була про Аркадія Шостака – відомого лікаря, який працює на швидкій, про Неонілу Шнайдюк – ліквідатора аварії на ЧАЕС із с. Бережанка, інших жителів громади. Галині Сергіївні у творенні сайту допомагають працівники культури, яких ми уповноважили від імені нашої громади.
– А ще велику цікавість проявили наші люди до заходу «Літа минають», – доєднується до розповіді Дмитро Юрійович. – Його зініціювала наша голова Світлана Соколюк. На нього запросили п’ятдесятирічні сімейні пари. Він проходив у Городищі, в будинку культури. – Прийшло шість пар зі своїми дітьми, внуками, іншими родичами. Присутні мали змогу дізнатися історію життя кожного учасника. Своїм досвідом ділилися й подружні пари, які почули про себе і від нащадків. Вважаю, що це сприяло зближенню наших жителів, незалежно від їхнього соціального стану. За десять років така прекрасна акція прижилася і ми хочемо поширити її в усій громаді.

– «Винуватці торжества», напевно, отримують і якісь сувенірні подарунки?
– Звичайно, що так, – стверджує речниця гуманітарного відділу. – Невеличкі, але подарунки готуємо. В обов’язковому порядку емблеми, грамоти, дипломи. Готуємося все одно як до весілля. Для кожної пари малюємо родинне дерево, розповідаємо про її життєпис, уподобання, іноді хтось і вірші присвячує, віншує музичним вітанням. На жаль, нині таким цікавим громадським видовищам на заваді стала ковідна інфекція. Тішимо себе надією, що протримається вона недовго.

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: начальник гуманітарного відділу Тетяна Міндюк; православна церква с. Городище.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (8) - 32%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (4) - 16%
Буду підпільником (5) - 20%
Ми приречені на поразку (2) - 8%
Мене це не стосується (4) - 16%