Чого Киця хоче в приймаки?..

Чого Киця хоче в приймаки?..

Чому керівництво КНП "Володимир-Волинський центр первинної медико-санітарної допомоги" не хоче бути в іваничівській  громаді та набивається на задній двір медицини княжого граду?
Напевно, не знайдеться у світі людини, серед українців тим більше, хто б не мріяв про власне житло. Бо ж недаремно сказав Тарас Шевченко, що в своїй хаті своя правда, і сила, і воля…

Тільки чомусь не всі і не завжди прислуховуються до нашого Пророка. Аби не ходити незнаними шляхами, зазирнемо в нещодавній райцентр Іваничі, який внаслідок укрупнення районів поглинутий Володимир-Волинським. Як кажуть, що сталося, те сталося. Але далеко не все щодо адміністративного підпорядкування установ та організацій внормовано згідно з чинним законодавством. Та про все по порядку. 

Кожен населений пункт, як і людина, має власну історію. І це також стосується селища Іваничі. Воно хоча й невеличке, проте старовинне та славне, що виникло ще у ІІ ст. до нашої ери, тобто, люди тут селилися тут навіть у Бронзову добу. Про це свідчать знайдені на околицях селища крем’яні ножі, кам’яна сокира та посуд. 

А перша згадка про Іваничі в історичних документах належить до1545 р., коли Волинь входила до складу Великого князівства Литовського. Тоді поселення належало родині Іваницьких. Від трансформації прізвища, вважають дослідники, і маємо сучасну назву. 

Різні вітри історії шуміли над ним. Уже тридцять літ Іваничі є складовою частиною незалежної Української держави. Повноправним господарем колишнього райцентру стала територіальна місцева громада, яку виборці, попри немалий спротив окремих українських парламентарів, довірили внаслідок демократичних, чесних і прямих виборів торік очолити Лідії Томашевській

Це – закономірно, бо люди не завжди довіряють гарним словам і пустопорожнім обіцянкам, а оцінюють практичні справи, що їх Лідія Михайлівна демонструвала на попередній посаді голови Іваничівської  державної районної адміністрації, а ще раніше – очолюючи місцеву райлікарню. Ця мудра та талановита від природи жінка була й депутаткою обради, і скрізь, де б не працювала, не кидала слів на вітер. Вона робила, а не обіцяла. Так діє і зараз, отримавши великий кредит довіри від іваничівців.

У цьому ще раз переконалися минулої п’ятниці, коли побували на зборах, де, знову-таки, не вперше постало питання про статус комунального некомерційного підприємства «Володимир-Волинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Нині важко доводити, хто в цьому випадку є правий, а хто ще правіший. Але що проблема виникла на голому місці, сумніву нема. 



Мабуть, колізія ще й в тому, що деякі положення законодавства окремі керівники дозволяють собі трактувати довільно. І цьому шукають виправдання тільки собі на користь. Бо поки що чітко не виписана Верховною Радою України стратегія діяльності кожної новоствореної районної ради, про що зауважував і власний кореспондент газети «Голос України» Микола Якименку під час короткого брифінгу журналістів з очільником нашого Парламенту Дмитром Разумковим під час його цьогорічного візиту на Волинь. Районні ради керуються регламентом ще періоду радянської імперії, яка робила їх повноправними господарями території під керівництвом головної і спрямовуючої сили суспільства.

Але ж ключове питання в іншому: саме іваничівська громада в складі колишнього району, а тепер – ТГ, десятками років дбала про розвиток своєї медицини, постійно дбаючи про той  центр медико-санітарної допомоги та його працівників! І чого тепер люди повинні втрачати не лише статус медзакладу, але й значні капіталовкладення попередніх періодів?

Змінилися не тільки суспільні формації, але й стосунки у відносинах різних гілок влади. Її вертикаль відійшла у минуле. Віднині повноправними господарями закріплених територій згідно з вимогами децентралізації є територіальні громади. Саме вони уповноважені взяти на свій баланс установи та організації, які до нещодавнього часу належали районній ланці і які знаходяться у зоні їх підпорядкування. Районні ради – це як надбудова, фундамент – місцеві громади! Все чітко і ясно, здавалося б.



Та, як кажуть, не тут то було.

Чомусь Володимир-Волинська районна рада, не відомо з яких мотивів, вирішує взяти під своє крило комунальне некомерційне підприємство «Іваничівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Іваничівської районної ради та закріплене за ним майно, права та зобов’язання відповідно до вимог чинного законодавства України. Заступник голови цього органу влади Андрій Оніщук намагався переконати присутніх на зборах медиків підприємства, що це була вкрай необхідна міра порятунку цієї установи та її працівників. Мовляв, всі від неї відмовилися і кинули напризволяще.

Пунктом третім цього рішення змінено найменування юридичної особи КНП «Іваничівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Іваничівської районної ради на комунальне підприємство «Володимир-Волинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (скорочена назва: КНП «Володимир-Волинський РЦПМСД»). 

– Тепер директор вашого підприємства, – переконував присутніх Андрій Юрійович, – матиме статус керівника районного рівня! 

Правда ж, звучить спокусливо?! Вищий статус – вищі зарплати. Але ж звідки вони візьмуться, якщо на них бюджет районної ради аж ніяк не розрахований. Парадокс, та й годі. 

Безперечно, людям треба вірити та довіряти. Тільки ж факти – річ досить уперта. На означені збори прибули троє голів територіальних громад: Іваничівської  – Лідія Томашевська, Павлівської  – Андрій Сапожнік та Поромівської  – Олег Савчук. Саме ці об’єднання місцевої влади готові взяти на свої плечі всі фінансові витрати названого комунального некомерційного підприємства, коли його працівники виявлять бажання повернутися в рідні пенати, тобто – стати суб’єктом трьох названих територіальних громад, які відразу напряму відкривають фінансування. Так гласить буква закону, який ми маємо чітко виконувати. Альтернативи не передбачено. 



І якби не агітував голів громад командировочний із княжого граду Андрій Оніщук, щоб вони перераховували кошти на рахунок КНП, це був «глас вопіющого в пустелі». Бо такий заклик районного чиновника лунав неодноразово, незважаючи на запити очільників громад, яким чином це можна зробити. У Бюджетному кодексі така норма не передбачена.

– Якщо Ви знаєте механізм, яким чином це робити, то чітко пропишіть його у рішенні районної ради, надішліть нам, і кошти ми відразу перерахуємо, – просить з місця чиновника за трибуною голова Павлівської територіальної громади Андрій Сапожнік. – Ми ж були і лишимося законослухняними громадянами. Дозволить законодавство, ми хоч завтра готові фінансувати будь-яку медичну установу, яка обслуговуватиме наших людей.

– Ви ж хочете зберегти медичні заклади, які є на вашій території і які потрібні вашим людям? – вертається «на круги своя» Андрій Юрійович. – Раз у вас є гроші, то чому ви не можете перерахувати їх нам? Тож усе досить просто і всі проблеми зникнуть.

Враження таке, що Андрій Оніщук має чітку вказівку: будь-що відстояти новий статус іваничівських медиків, як приймаків. Фінансовий бік справи – це питання другорядного характеру. Воно поза сценарієм. Головне – мати під своєю орудою структуру, яка має і повинна заробляти гроші. Усі ж добре знають, що медицина у нас «безкоштовна».  А саме про неї дискутували учасники чергового зібрання, яке відбулося у залі медустанови.  Головуючий, він же директор КНП «Володимир-Волинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Роман Киця, першою запросив до слова голову Іваничівської територіальної громади Лідію Томашевську.



– Якщо пам’ятаєте, то ми не вперше збираємося в цій залі, – звертається до присутніх Лідія Михайлівна. – Ми спочатку мали намір їхати у Володимир-Волинський, але ви запропонували запросити сюди представника районної ради і, крім мене, ще двох голів громад – Павлівської та Поромівської. Хочемо тепер почути вашу думку, щоб прийняти єдино правильне рішення, яке б дозволило нам розпочати фінансування установ. Усі вони мають бути передані на баланс нашої територіальної громади. Свого часу ми уклали угоди між громадами, в яких передбачили кошти на оплату енергоносіїв та інші необхідні видатки. Ці кошти акумулювалися в Іваничівській селищній раді, яка перераховувала їх на ПМСД згідно з листами, які надходили від комунального некомерційного підприємства.

– Та сьогодні, – продовжила Лідія Томашевська, – під загрозою закриття навіть сільські фельдшерсько-акушерські пункти. Зрозуміло, що ми не маємо права цього допустити. В іншому випадку ми не уникнемо соціального невдоволення населення. Ви, медики,  також цього не хочете, адже більшість з вас живе в селі, і так чи інакше люди будуть йти до вас. Аби чогось подібного не сталося, наші громади повинні мати право робити видатки на первинну медичну ланку. Набудемо його, коли Володимир-Волинська райрада виведе зі свого підпорядкування ПСМД і передасть його нам. На цьому всі юридичні колізії були б вичерпані.

Голова Іваничівської ОТГ також наголосила:

– Згідно із законодавством, до першого липня ц. р. усе майно, яке є на території колишнього Іваничівського р-ну, мало бути передане новоствореним територіальним громадам. Ми почали цю роботу з нашої центральної районної лікарні. Коли не стало нашого району, розпорядником коштів стала Іваничівська селищна рада, на території якої велика кількість різних об’єктів. Більшість із них Володимир-Волинська районна рада нам передала, за що ми дуже вдячні. Що ж стосується комунального некомерційного медпідприємства, то воно перейшло під юрисдикцію названої районної ради, яка тепер ніяк не погоджується з ним розлучатися. І така «любов», здається мені, взаємна. Роман Андрійович не поспішає ініціювати перехід в іваничівську громаду. Свого часу ми намагалися з допомогою представників обласних департаментів охорони здоров’я та фінансів завадити такому процесові. На жаль, райрада проігнорувала наші законні прохання передати ПМСД на наш баланс. Уже тоді ми чітко сказали, що після першого липня не зможемо фінансувати первинну ланку медицини. Відповідно до Бюджетного кодексу не може цього робити і районна рада.

Аби вийти з такої тупикової ситуації, очільниця Іваничівської селищної ради, куди входить чимало сіл колишнього Іваничівського р-ну, звернулася з позовною заявою до Волинського окружного адміністративного суду. Відповідачем стала Володимир-Волинська районна рада. Про це Лідія Михайлівна проінформувала присутніх на зборах. 

– Суд не може змусити депутатів районної ради відмінити своє рішення, – з апломбом парирував  заступник голови райради Андрій Оніщук. – Ми маємо дивитися на перспективу і розвивати медичну галузь. Чому сьогодні медики не можуть отримувати 15-20 тисяч гривень зарплат?

Питання цілком логічне. Тільки ж у райбюджеті нема таких коштів. Пунктом 39 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України передбачено, що районні ради здійснюють передачу зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність сільських, селищних, міських територіальних громад установ та закладів, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Кодексом. З першого січня ц. р. видатки на функціонування зазначених установ і закладів плануються та здійснюються з бюджетів таких територіальних громад. Чітко, конкретно і ясно. 

Тож як не крути, а відступитися від власних амбіцій доведеться, і повернути ПМСД  у рідне лоно, яким є іваничівська земля. Це не примха Лідії Томашевської, Андрія Сапожніка чи Олега Савчука. Такою є вимога закону, здорового глузду та часу.

І останнє. Якщо логіку поведінки нинішнього керівництва Володимир-Волинської райради ще якось можна зрозуміти (чому б не прийти на все готове і не привласнити те, що погано лежить?), то поведінку очільника медзакладу Романа Киці – неможливо. Він або в приймаках хоче жити на задньому дворі медицини княжого граду, або повернути іваничівців у древній період кам’яної доби, чи що?

Володимир ПРИХОДЬКО.
Фото Віктора РАЙОВА.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (603) - 86.3%
Пізно (25) - 3.6%
Яка різниця? (13) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (29) - 4.1%